Новина

190 років історії: як будівля першої гімназії Рівного стала краєзнавчим музеєм

12:00, 11 Серпня

11 серпня 1836 року в Рівному заклали фундамент чоловічої гімназії. Відтоді будівля пережила імперію, УНР, польський період, нацистську окупацію та радянську добу. Сьогодні тут зберігають історію Рівненщини.

Якби стіни могли говорити, будівля на вулиці Драгоманова, 19 могла б розповісти чи не всю історію Рівного останніх двох століть.Сьогодні тут працює Рівненський обласний краєзнавчий музей. А 190 років тому, 11 серпня 1836 року, на цьому місці заклали фундамент першої в місті чоловічої гімназії. Саму будівлю завершили у 1839 році. Нині вона має статус пам’ятки архітектури національного значення.

Від Луцька — через Клевань — до Рівного

Історія Рівненської чоловічої гімназії насправді розпочалася не в Рівному.

У грудні 1832 року навчальний заклад гімназійного типу відкрили в Луцьку. Через два роки його перевели до Клевані, а вже згодом виникла ідея перенести гімназію до Рівного.

Тодішній власник міста князь Фридерик Любомирський погодився надати для навчального закладу землю та кошти на будівництво. Ділянку виділи на території колишньої паркової зони Любомирських.

Проєкт будівлі на замовлення князя виконав архітектор Ян Якуб Бургіньйон за участю професора архітектури Францішека Мєховича.

11 серпня 1836 року заклали фундамент. За три роки будівництво завершили, і 24 липня 1839 року в новому приміщенні розпочалися заняття.

Офіційні матеріали Рівненського обласного краєзнавчого музею також називають 1839 рік роком завершення будівництва колишньої чоловічої гімназії.

Суворий розпорядок і навчання від ранку до вечора

Гімназія була престижним навчальним закладом свого часу. Тут навчалися переважно діти із заможних родин — купців, поміщиків, чиновників і священників. Водночас існував окремий клас для дітей збіднілих дворян.Навчальний день гімназистів був далеким від сучасного шкільного життя.

Учні прокидалися близько п’ятої ранку, вмивалися, молилися та снідали. Потім готувалися до занять. Уроки проходили до обіду і продовжувалися після нього. Увечері гімназисти знову займалися підготовкою до наступного навчального дня.

Існували й суворі правила поведінки. Зокрема, учням не дозволяли перебувати поза домом після дев’ятої вечора. За дотриманням дисципліни стежили спеціальні службовці.

Навчання також відбувалося відповідно до освітніх вимог Російської імперії. Національно-патріотична література була під забороною, а за порушення правил учнів могли карати.

Тут викладали Костомаров і Куліш

За свою історію гімназія стала місцем, пов’язаним з іменами багатьох відомих людей.У 1844–1845 роках тут викладав історик, етнограф та громадський діяч Микола Костомаров. У Рівному він, зокрема, працював над історичними дослідженнями періоду Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького.

У 1845 році кілька місяців викладав у гімназії письменник та мовознавець Пантелеймон Куліш.

Серед викладачів був також історик і письменник Мар’ян Дубецький, а малювання викладав художник та архітектор Георгій Косміаді.

Серед випускників та учнів гімназії — майбутній економіст Семен Кузнець, відомий як Саймон Сміт Кузнець, письменник Володимир Короленко, архітектор Мар’ян Перетяткович та інші відомі постаті.

Офіційний сайт музею також підтверджує, що в будівлі свого часу працювали Пантелеймон Куліш і Микола Костомаров, а серед її відомих учнів називає Саймона Сміта Кузнеця, Володимира Короленка та Мар’яна Перетятковича.

З гімназії — у реальне училище

У 1872 році чоловічу гімназію перепрофілювали в реальне училище. У такому статусі навчальний заклад проіснував до Першої світової війни.

А далі історія самої будівлі стала значно бурхливішою.

У 1919 році, коли Рівне на короткий час стало центром Директорії УНР, тут розміщувався Департамент освіти уряду Української Народної Республіки, який очолював Іван Огієнко.

У міжвоєнний період, коли Рівне перебувало у складі Польщі, будівлю займало управління Волинського шкільного округу.

Під час німецької окупації тут розташовувалися установи окупаційної адміністрації, зокрема резиденція рейхскомісара України Еріха Коха.

Після звільнення міста будівля перейшла до Рівненського обкому партії.

А з 1975 року тут — музей

Новий етап в історії будівлі розпочався у 1975 році. Саме тоді колишню чоловічу гімназію передали Рівненському обласному краєзнавчому музею.

Відтоді будівля на Драгоманова стала місцем, де вже не навчають гімназистів, а зберігають пам’ять про край.Сьогодні Рівненський обласний краєзнавчий музей є найбільшим музеєм Рівненщини. У його фондах — близько 300 тисяч музейних предметів, які розповідають про природу, історію, культуру та етнографію регіону.

Виходить своєрідна історична тяглість: будівля, яку створили для освіти, сьогодні сама стала частиною експозиції — одним із найстаріших і найвідоміших архітектурних об’єктів Рівного.

11 серпня минає 190 років від початку її будівництва.

За цей час тут змінювалися держави, влада, установи та покоління людей. Незмінними залишалися лише стіни — ті самі, які пам’ятають перших гімназистів XIX століття і тепер щодня зустрічають відвідувачів краєзнавчого музею.

Фото: Рівненський обласний краєзнавчий музей / rivne.one

РЕКЛАМА