Публікація
Мама двох синів та операторка «Вампіра»: історія 23-річної військовослужбовиці з позивним «Харлі»
12:10, 10 Серпня
Фото: Рівненський обласний ТЦК та СП
Оксана з позивним «Харлі» прийшла до війська у 2023 році. Нині вона служить у 77-й окремій аеромобільній бригаді ДШВ ЗС України та працює операторкою важкого ударного БПЛА «Вампір». За чотири місяці її контракт завершиться — тоді військова планує повернутися до цивільного життя, адже її старший син має йти до першого класу.
Історією військовослужбовиці поділилися на сторінці Рівненського обласного ТЦК та СП.
Про військову службу Оксана почала замислюватися ще у шкільні роки. У п’ятому класі вона побачила відео про події АТО і вже тоді вирішила, що хоче пов’язати своє життя з армією. Втім, до війська потрапила лише у 2023 році.
До служби Оксана працювала продавчинею. У війську спочатку була пов’язана з артилерією, а пізніше почала працювати з безпілотниками. Опанувавши «Мавік», вона вирішила рухатися далі й навчилася керувати важким ударним дроном «Вампір».
Робота з таким безпілотником вимагає не лише навичок керування. Разом із командою Оксана готує дрон до бойового завдання, переносить і встановлює боєприпаси. За одну нічну зміну екіпаж може виконати до п’яти бойових вильотів.
За рік роботи з «Вампіром» Оксана втратила лише один безпілотник. Пошкоджену під час виконання завдання техніку військова намагається повернути до безпечної зони, навіть якщо для цього доводиться буквально витягувати дрон із поля бою.
Водночас служба не змінила Оксану настільки, щоб вона відмовилася від звичайних жіночих звичок. Вона розповідає, що завжди знаходить час на манікюр.
«Я завжди роблю манікюр, це обов’язково», — говорить військова.
Та найважливішими для неї залишаються двоє синів — п’яти та шести років. Діти знають, що їхня мама служить у війську, і пояснюють це по-своєму: «Наша мама — воєнська».
Під час служби Оксана підтримує зв’язок із хлопчиками через відеодзвінки. Саме діти стали головною причиною, чому після завершення контракту вона вирішила не продовжувати військову службу.
До цього моменту залишилося близько чотирьох місяців. Старший син Оксани незабаром піде до першого класу, тому вона хоче бути поруч із ним у цей важливий період.
«Якби не діти, я б залишилася на 100%», — каже Оксана.
Після завершення служби на неї чекає повернення до цивільного життя. За час у війську 23-річна жінка пройшла шлях від артилерії та роботи з «Мавіком» до управління важким ударним «Вампіром», виконуючи бойові завдання разом із побратимами.
