Новина
Громади Рівненщини провели в останню путь чотирьох Захисників
09:58, 20 Червня
На Рівненщині останнім земним шляхом провели захисників України: Віктора Чекоту із Корнинської громади, Вадима Ярмошевича з Миляцької, Василя Чикалюка та Євгенія Шаблевського з Рівненської ТГ.
Віктор Чекота народився 7 листопада 1970 року в селі Корост Сарненського району. Навчався у місцевій загальноосвітній школі, а згодом опанував фах водія у Сарненському професійно-технічному училищі №21.
Після строкової служби в армії здобув освіту слюсаря 3-го розряду. З часом підвищив кваліфікацію та влаштувався на роботу в «Рівнегаз». Наприкінці 2022 року Віктор Чекота добровільно став на захист Батьківщини.
«Усе його цивільне життя було наповнене невтомною працею – чоловік багато років працював водієм. Зокрема, у міжнародних перевезеннях. Під час перебування на передовій отримав поранення та численні контузії, але продовжив виконувати військовий обов’язок. За проявлену мужність під час служби Віктор був нагороджений медалями та відзнаками», – розповіла дружина Захисника.
На жаль, 55-річний військовослужбовець Віктор Чекота загинув 14 червня 2026 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
У Захисника залишилися дружина та троє дітей.
Василь Чикалюк народився 26 жовтня 1967 року в селі Поліське колишнього Березнівського району. Навчався у місцевій школі, згодом здобув фах лицювальника-плиточника в Соснівському професійно-технічному училищі.
Після строкової служби в армії працював на будівництві, а згодом – на Рівненському заводі тракторних агрегатів у селі Городок. На початку повномасштабного вторгнення Василь Чикалюк добровільно приєднався до лав Збройних сил України.
«Він не любив багато розповідати про службу, але завжди казав: “Хто, як не я?”. Він не хотів, щоб на війну йшли молоді хлопці, тому прийняв таке рішення. Василь був доброю, гостинною та позитивною людиною. У вільний час захоплювався риболовлею», – розповіла дружина Захисника.
На жаль, 57-річний старший солдат Василь Чикалюк загинув 26 липня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Воїн вважався зниклим безвісти – лише нещодавно його тіло ідентифікували та передали рідним для гідного поховання.
Євгеній Шаблевський народився 29 травня 1991 року в Рівному. Навчався у загальноосвітній школі №11. Після її закінчення займався поліруванням автомобільних дисків та налаштуванням вихлопних систем.
Влітку 2024 року Євгеній Шаблевський добровільно приєднався до Збройних сил України.
«Це було свідоме рішення. Він розумів, що його навички будуть корисні на фронті і є потреба допомогти. Євгеній казав, що не можуть одні й ті самі хлопці постійно там бути. Він був дуже доброю людиною, любив тварин. У нас залишився домашній улюбленець – собака Оскар, якого чоловік обожнював. Євгеній завжди був готовий прийти на допомогу рідним та друзям. До війни він захоплювався дрифтом та автоперегонами», – розповіла дружина Захисника.
На жаль, 35-річний солдат Євгеній Шаблевський загинув 12 червня 2026 року під час виконання бойового завдання на Дніпропетровщині.
У Захисника залишилися дружина, батьки та брат.
Ярмошевич Вадим Михайлович народився 23 жовтня 1985 року в селі Лугове. Навчався у Рівненському кооперативному технікумі за спеціальністю «Економіка», а згодом здобув вищу освіту у Львівському національному аграрному ліцеї за напрямом «Менеджмент економічної діяльності».
Трудовий шлях Вадима Михайловича був пов’язаний зі служінням громаді. Працюючи спеціалістом-бухгалтером І категорії Миляцької сільської ради, він зарекомендував себе як відповідальний, сумлінний та високопрофесійний працівник, якого поважали колеги та жителі громади.
25 лютого 2023 року став до лав Збройних Сил України, будучи призваним на військову службу по мобілізації в особливий період. Проходив службу у військовій частині А4447 у складі 33-ї окремої механізованої бригади на посаді помічника гранатометника.
У червні 2023 року у складі свого підрозділу брав участь у масштабному контрнаступі Збройних Сил України, під час якого було звільнено село Роботине Пологівського району Запорізької області. З 2024 року виконував бойові завдання на найскладніших ділянках східного фронту, де мужньо протистояв ворогу, захищаючи територіальну цілісність і незалежність нашої держави.
За час військової служби Вадим Михайлович проявив виняткову мужність, стійкість, відданість військовій присязі та незламну віру в Перемогу. За сумлінне виконання військового обов’язку був відзначений нагородами та удостоєний статусу ветерана війни – учасника бойових дій.
17 червня 2026 року серце військовослужбовця передчасно зупинилося.
Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким Героїв. Схиляємо голови в скорботі.
