Цей меморіальний комплекс є важливим символом вшанування жителів села Деражне, які стали жертвами Другої світової війни. Центральним елементом цього меморіалу є гранітно-базальтова композиція, лицева сторона якої орієнтована на північ і складається зі східців та похилих площин зі списками жертв війни. У центрі композиції виділяється гранітний хрест, який символізує віру та пам’ять про загиблих. По обидва боки від хреста розміщені гранітні вази, які додають симетрії та гармонії до меморіалу. Під хрестом на базальтовому підніжжі гравійований напис «1941–1953», що вказує на часовий проміжок війни та її наслідків. Сам хрест служить символом вічного пам’яті загиблим. До хреста ведуть три сходинки, які слугують місцем для покладання квітів та вираження шану жертвам. Сходи завершуються базальтовою плитою, на якій наведено список осіб, які не повернулись із війни. На обох сторонах від сходів на похилих площинах розміщені гранітні плити зі списками жертв війни. Ліворуч наведено «Загиблих в 1941–1953 в УПА», праворуч — «Загиблих на засланні» та «Загиблих у період 1940–1950 (цивільне населення)”. Цей меморіал створений для того, щоб зберегти пам’ять про жертви війни та вшанувати їхню мужність та жертовність для майбутніх поколінь.
Меморіал «Жителі с. Деражне 1941–1953 Жертви ІІ світової війни» розташований на розі вулиць Шевченка та Незалежності й займає рівну площу, обведену бетонним бруком. Територія навколо меморіалу оформлена квітами, де ростуть квіткові клумби, що додають краси та життя цьому місцю вшанування. Також на території розміщені туї та ялинка, що створюють атмосферу спокою та пам’яті. Усі ці елементи дизайну об’єкта доповнюють його загальний вигляд і створюють атмосферу, яка сприяє вшануванню та пам’яті про жертви Другої світової війни.
Кадастровий номер відсутній, окрема ділянка не виділена.
На пам’ятному зазначені прізвища загиблих в УПА, на засланні, загиблих в період 40-50рр. Пам’ятник відкрито у 2010 році[1]. На меморіальні плиті викарбувано імена повстанців з числа групи охорони В. Івахіва, які загинули 13 травня 1943 р. біля с. Черниж Маневицького району Волинської області, потрапивши у німецьку засідку за наводкою поляка[2][3]. Усі загинули в результаті короткотривалої перестрілки. Бійці з групи охорони Олексій Матвійович Олійник (1925-1943 рр.), Микита (Микола) Прокопович Синиця (1925-1943 рр.), Удодік Володимир Захарович та Зіновій Андрійович Єпік поховані в братській могилі у с. Деражне. Також тут є імя сотенного загону «Хвастівський» Войцешка Дмитра Олексійовича (1909 – 1944 рр.; псевда «Чайка», «Ярмак»), який зі своєю сотнею 4 квітня 1943 р. в урочищі «Пожарки» розбив загін німців (300 вояків), що поверталися після грабежу і спалення с. Постійне[4]; 15 березня 1943 р. разом з сотнею «Стрибайла» організував засідку на німецький гарнізон біля с. Корчин[5]. Гаськевич Микола, 1909 р. н., – директор Деражненської школи на початку німецько-радянської війни, дяк місцевої церкви і воїн УПА, загинув 1942 р. від рук польського зрадника біля с. Постійне[6]. Його рідний брат Серафим Гаськевич, 1915 р. н., («Польовий») очолив школу після смерті Миколи, мобілізаційний провідник УПА в регіоні, загинув в бою з НКВС під Жалином 1944 р.[7]. У переліку імена підпільників-членів ОУН, які були репресовані ще польською владою у 1934 р: Гордій Бас, Микола Епік, Володимир Олійник, Іван Олійник[8]. Також тут є імена учасників УПА, яких репресувала радянська влада: Єпік Сергій Прохорович (1910 р. н, засуджений 24 серпня 1948 р. до 25 років каторжних робіт, звільнений 9 серпня 1956 р.)[9], Мартинюк Володимир Данилович (1921 р. н., засуджений 25 листопада 1944 р. до розстрілу, вирок виконано 22 лютого 1945 р. у м. Дубно)[10]. Загалом на меморіальні плиті вказано близько 200 імен українських Героїв та жертв цивільного населення.
[1] Лисецький Ю. Ще один пам’ятник українським патріотам постав у Деражному. Костопіль-Центр. 2010. 30 квіт. С. 2. ; Никончук О. У селі Деражне відкрили пам’ятник борцям за незалежність України. Віче Костопільщини. 2010. 1 трав. С. 2.
[2] Вовк О. Короткий нарис діяльності УПА та її запілля на ПЗУЗ і в прилеглих регіонах у 1943-1946 рр.. Український визвольний рух: наук. зб. Львів, 2006. Збірник 8. С. 171
[3] Бігун І. «Сом», «Гарпун» і «Сівко». Формування і загибель першого штабу УПА. Історична правда. URL: https://web.archive.org/web/20211128174054/https://www.istpravda.com.ua/articles/2018/05/15/152454/
[4] Денищук О. Боротьба УПА проти німецьких окупантів. Т. 1. Волинь. Хронологія подій. Рівне, 2008. С. 46
[5] Денищук О. Боротьба УПА проти німецьких окупантів. Т. 1. Волинь. Хронологія подій. Рівне, 2008. С. 41-42
[6] Опорний заклад «Деражненський ліцей». Матеріали з історії школи. Деражненська громада. URL: https://derazhnenska-gromada.gov.ua/derazhnenska-zosh-iiii-stupeniv-10-24-40-17-08-2017/
[7] Удодік Ю. Вони були і лишилися гордістю села Деражного. Вісті Рівненщини. 1993. 15 січня. URL: https://www.facebook.com/groups/111517072354980/permalink/1944448539061815/?mibextid=oMANbw
[8] Реабілітовані історією. Рівненська область. Кн. 1. Рівне, 2006. С. 304
[9] Реабілітовані історією. Рівненська область. Кн. 4. Рівне, 2014. С. 427
[10] Реабілітовані історією. Рівненська область. Кн. 6. Рівне, 2016. С. 310
