У центрі меморіального об’єкта розташований півтораметровий базальтовий хрест. Цей хрест має форму збільшеної версії Хреста Заслуги, який є нагородою Української Повстанської Армії (УПА) для цивільних і військових за визначні заслуги перед Українськими Збройними Силами. На центральному елементі пам’ятника вигравіюваний тризуб, який поміщений у ромб. По верхніх кутах ромба та під ним розміщено напис: «За Україну За волю За народ УПА». Нижче на хресті вміщена епітафія, яка вшановує подвиг чоти Ясенка та його 9 стрільців, які загинули в бою з більшовиками 6 березня 1944 року. Епітафія гласить: «6 березня 1944 року в бою з більшовиками за волю України загинув чотовий «Ясенко» та його 9 стрільців. Вони полягли щоб воскресла Україна. Слава Україні! Героям слава!». Хрест встановлений у копець висотою пів матра, який виготовлений із гранітного каменю. Цей копець має плавний перехід у мощену площу розміром три на три метри. Такий дизайн символізує величність і важливість пам’ятника, а також надає можливість відвідувачам зупинитися і вшанувати пам’ять загиблих героїв.
Пам’ятник чоті Ясенка в селі Кунин розташований на рівнинній території, яка знаходиться в центрі сільського кладовища. Ця територія відокремлена від інших поховань бетонним бруком, що створює виділену область для пам’ятника та вказує на його важливість.
На цьому об’єкті доглянута територія з газоном та луговими дикоросами, що створює відчуття природної гармонії та спокою навколо пам’ятника. Пізаду пам’ятника розміщені дві туї, що додає зеленої зони та символізує вічність пам’яті загиблих героїв.
Кадастровий номер відсутній, окрема ділянка не виділена.
Чота «Ясенка» на початку 1944 року розміщувалася на Підпасівському хуторі (у крайніх будинках) поруч із с. Кунин. Сюди ж перемістилася сотня «Широкого». За свідченнями Люби Піддубної (чи Піддубій) «Сумної» (пізніше легендоване імя — Людмила Солонько, після заміжжя — Любов Погонюк), зв’язкової в рідного дядька Василя Піддубного, який був головою місцевого поселення, у результаті неузгоджених дій між чотою «Ясенка» й сотнею «Широкого» розпочалася стрілянина, у результаті якого був поранений один із повстанців. Сотню розквартирували в селі, а пораненого повезли в Дермань. По дорозі підвода потрапила в засідку, пораненого добили, а санітара «розкололо» НКВС. Їздовий Сергій Олійник встиг попередити повстанців про засідку. Сотня «Широкого» встигла покинути поселення, а чота «Ясенка», яка була під лісом, потрапила в оточення і намагалася відступити до лісу, де й зав’язався бій 6 березня 1944 р. У результаті «Ясенко» з вісьмома повстанцями загинули, ще троє загинули, відступаючи, в Уїздецькому лісі. Також було вбитоо і 18 місцевих жителів: «І вони давай над цими дядьками знущатися. Що вони робили — хай бог милує! Тата мого замордували, у нього все поодрізали — і вуха, і язик. Бо тато ще щось говорив там… То ще вони забили (кілок) у рот татові, щоб не говорив. Не було живого місця!»[1]. У Кунині зробили дві братські могили: в одні поховали в трунах місцевих жителів (8 чоловік — Піддубний (чи Піддубій) Максим, Піддубний (чи Піддубій) Володимир, Піддубний (чи Піддубій) Михайло, Вокальчук Остап, Вокальчук Прохір, Солонько Демид, Карпінчук Пилип, Потоцький Іван), в іншій без трун 9 повстанців разом із «Ясенком»[2], інших цивільних поховали біля могил родичів (Солонько Іван, Піхун Василь, Сидорчук Івол, Нагула Василь, Красовський Юхим, Солонько Ананій, Ткачук Степан та Василь, Серафим, Іларіон, прізвища яких не вдалося встановити)[3], а 3 бійців «Ясенка», які загинули в Уїздецькому лісі — в Уїздцях[4]. Згодом усіх родичів тих, кого радянська влада вважала причетними до підтримки УПА, репресували. Пам’ятний знак повстанцям чоти «Ясенка» відкрили й освятили 16 липня 2017 р. Також на місцевому кладовищі 30 жовтня 2016 р. освятили пам’ятник вищезгаданим восьми жителям Підпасівського хутора села Кунин (серед яких батько і брат зв’язкової «Сумної»)[5].
[1] Люба «Сумна». Зв’язкова УПА розповіла про вбивство родичів і заслання. Радіо Свобода. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/lyubov-pohonyuk-zvyazkova-upa/31873038.html
[2] У 14 років — зв’язкова УПА, а в 15 — ворог народу: здолбунівчанка Любов Погонюк провела багато років у заслання за любов до Батьківщини. RvNES. URL: https://rvnews.rv.ua/post/view/1539502073-u-14-rokiv-zv-yazkova-upa-a-v-15-vorog-narodu-zdolbunivchanka-lyubov-pogonyuk-provela-bagato-rokiv-u-zaslanni-za-lyubov-do-batkivschini#
[3] Андрощук О. Криваві «визволителі». Із криниці печалі. Збірник спогадів та документів. Реабілітовані історією. Вип. 4. Рівне, 1997. С. 53–54
[4] На Рівненщині освятили пам’ятник упівцям. Усе тобі зрозуміло. URL: https://vse.rv.ua/article/na-rivnensini-osvatili-pamatnik-upivcam.html
[5] У Кунині освятили пам’ятник повстанцям. Нове життя. 2016. 4 листопада. С. 2
