Пам’ятник «Борцям за волю України» в с. Злазне є важливим об’єктом, який відзначає велич і самовідданість тих, хто боровся за незалежність України. Центральним елементом цього меморіального об’єкту є базальтова стела у формі хреста з латинським хрестом на вершині, що символізує жертовність та самопожертву тих, хто віддали свої життя в ім’я волі України. Сама стела виготовлена з масивних базальтових паралелепіпедів таким чином, щоб із кожної із чотирьох сторін виокремлювалися чіткі контури хреста. Лицеві площини стели прикрашені гравіюваннями, що включають у себе тризуб та написи: «Слава Україні», «Борцям за волю України», «Героям слава» та «Спіть, хлопці, спіть, про Україну сніть». По обидва боки центральної стели розміщені базальтові дошки зі списком імен «Односельчан, які загинули в лавах Української повстанської армії в період з 1942 по 1950 роки». Ці дошки встановлені на бетонній підмурівці під кутом. Меморіальний об’єкт «Пам’ятник Борцям за волю України в с. Злазне» є важливою частиною спадщини Української Повстанської Армії та слугує як символ вічної вдячності й пам’яті тим, хто жертвував своїми життями за незалежну Україну.
Пам’ятник «Борцям за волю України» в с. Злазне розташований у самому центрі села, на перехресті вулиць, що надає йому важливе значення та видимість у спільноті. Територія навколо пам’ятника ретельно обгороджена фігурним чугунним секційним парканом, який відокремлює пам’ятник від навколишнього простору. У межах огорожі територія брукована базальтовим камінням. Територія навколо пам’ятника вкрита травою та дикоросами, що додає об’єкту природного шарму і створює атмосферу покою та спокою. Пам’ятник і його навколишній простір дотримуються відповідних вимог естетики й доброти, надаючи йому важливе місце в спільноті та сприяючи вшануванню пам’яті тих, хто віддали свої життя за волю України.
Розміщений на північній стороні перехрестя, біля території школи. Окрема ділянка не виділена.
13 червня 1993 р. за ініціативи НРУ у с. Злазне було освячено пам’ятник-меморіал та відслужено панахиду біля нього[1]. На підніжжі самого меморіалу викарбувано імена перших трьох жертв радянського режиму: Шешрун Тит Юхимович (1913 — 22.01.1941) — член ОУН з 1933 р., загинув від рук НКВС, Максимчук Іван Спиридонович (1913 — 18.01.1941) — член ОУН, побратим Тита, який також загинув від НКВС. Третім вказано Фінчука Аврама Дмитровича (1913 — 25.02.1941 р.) — очільника військової організаційної реферантури ОУН в окрузі Костопіль-Сарни, відомий також під псевдо «Смоляр». За членство в ОУН був арештований ще польською владою, засуджений на другому Рівненському «процесі Рибака» в 1937 р. до 7 років ув’язнення, зміг вийти на волю в перші дні вересня 1939 р. 25 лютого 1941 р. НКВС його вислідило в будинку на Трубицьких хуторах (Костопільщина). На заклик здатися відмовив, натомість відкрив двері будинку й підірвався гранатою, вбивши також майора НКВС Нанахова, коменданта міліції м. Костополя Васько та ранивши інших бійців. Після цього НКВС арештувало Івана Бабича та вбило Титка Бабича із с. Злазне[2], імена яких викарбувано вже на меморіальній плиті біля пам’ятника. Також на плиті, окрім імен учасників ОУН і УПА, які загинули від рук радянської влади (наприклад, Бабич Сергій Євдокимович, 1923 р. н., псевдо «Вишня», стрілець сотні «Вихора» куреня «Острого»[3]), є імена воїнів УПА які загинули в боях із німецькими військами: Бачук Ніл Пилипович, 1906 р. н., загинув у рідному селі в 1943 р., Глущик Іван, 1912 р. н., загинув у селі Янова Долина (тепер с. Базальтове) Костопільського р-ну на Рівненщині в 1943 р., Лопоша Сергій Григорович, 1904 р. н., убитий польськими партизанами, які в 1943 р., Шершун Денис, 1921 р. н., загинув у боротьбі в селі Янова Долина (тепер с. Базальтове) в 1943 р., Шершун Хома — загинув у селі Янова Долина (тепер с. Базальтове) в 1943 р.[4]. Зауважимо, що й після Другої світової війни жителі села Злазне не припиняли боротьби: станом на листопад 1946 р. у с. Злазне було 11 підпільників, які продовжували боротися проти радянської влади. Усі вони входили до групи «Далекого» терену «Ліс»[5].
[1] Шушкевич Ю. Відновлення історичної пам’яті про УПА в діяльності Народного руху України на Рівненщині в кінці 80-х — на початку 90-х років ХХ століття. Наукові записки Національного університету «Острозька академія»: Історичні науки. Острог, 2919. Вип. 16. С. 272
[2] Петренко Р. За Україну, за її волю. Спогади. Літопис УПА. Т. 27. Торонто-Львів, 1997. С. 28
[3] Марчук І. Образ волинського повстанця на матеріалах архівно-кримінальних справ. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Історичні науки». Вип. 20. Острог, 2013. С. 39
[4] Денищук О. С. Книга Пам’яті і Слави Волині. Т. 1 Рівненська область, Костопільський район. Рівне, «Волинські обереги», 2001
[5] Волинь, Полісся, Поділля: УПА та запілля. 1944–1946. Літопис УПА. Нова серія. Т. 8. Київ-Торонто, 2006. С. 333–334
