Меморіал «Пам’ятник борцям ОУН-УПА в с. Деражне» є об’єктом вшанування та пам’яті. Центральним елементом цього меморіалу є базальтова чотирьохступенева стела висотою 2,5 метри. Лицева сторона стелли орієнтована на північ, і на ній виконано гравіювання, що символізують боротьбу та жертви борців ОУН-УПА. На верхній площині стелли виштовхано волинський хрест, який у верхній частині має латинський хрест і на перехресті — тризуб, символізуючи глибокі корені та боротьбу за незалежність України, на нижній частині картуш зі словами «воля або смерть», який відзначає готовність борців до жертви за свободу своєї країни. На третій площині стелли — зображення запаленої свічки та напис «Ми загинули, щоб ви жили», які символізують жертву та вічну пам’ять героям. На другій площині розташований напис, який вказує на ціль меморіалу й подробиці щодо жертв боротьби з більшовиками та мордуваннями в катівнях НКВС-КДБ протягом 1939–1955 років. Перша площина стелли містить гравійований список осіб, які загинули. По периметру в якості відмостки вкладено брук із колотого базальту. Сама стела розташована на високому кургані висотою 1 метр, що символізує підняття та важливість пам’яті. До стелли ведуть сім базальтових сходинок. По периметру меморіалу вкладено брук із колотого базальту, що додає йому вишуканості та завершує загальний вигляд об’єкта.
Територія об’єкта «Пам’ятник борцям ОУН-УПА в с. Деражне» розташована узбіччі вулиці Шевченка і відмежована дерев’яною огороджею від лісопарку. Ця місцевість вражає своєю природною красою та спокоєм. Територія навколо пам’ятника відзначається багатством зелені та доглянутим ландшафтом. Газони вкриті пушистою травою, яка виглядає доглянуто та озеленено. Також на цій території висаджені туї та сосни, які створюють природний бар’єр і додають атмосфери спокою та відділення від навколишнього лісу. Ця природна обстановка сприяє відпочинку, рефлексії та вшануванню пам’яті борців ОУН-УПА. У поєднанні з монументом та іншими елементами меморіалу, територія створює достойне місце вшанування і пам’яті тих, хто віддав своє життя за незалежність України.
Кадастровий номер 5623481600:03:025:0002 Використання для ведення лісового господарства й пов’язаних із ним послуг. Окрема ділянка не виділена.
Меморіал присвячено пам’яті воїнів УПА, членів їх родин, членів ОУН, зв’язкових, симпатиків українського повстанського руху та, ймовірно, цивільного населення колишнього Деражненського району, яке стало жертвами радянського режиму у період 1939-1955 рр.. На меморіальній плиті викарбувано імена 30 Героїв. Першим у списку вказано Берніка Івана Сергійовича, псевдо «Ярослав». Народився 1922 року (чи 1915 р) у с. Жалин, мешкав в селі Деражне Костопільського району Рівненської області. З 1941 року він був секретарем сільської управи, з 1943 року – господарчий референт сотні УПА. У 1944 року став керівником кінного відділу особливого призначення, діяв на території Цуманського Революційного проводу ОУН. У грудні 1944 р. його боївка провела операцію зі звільнення захоплених НКВС повстанців і підпільників (серед них Лідія Зубрицька) у с. Новосілки Маневицького району Волинської області[1]. Підтримав у грудні 1945 року «Далекого» (С. Янішевський) та став членом самопроголошеного проводу «Одеса» терену «Ліс», референт служби безпеки Костопільського надрайонного проводу ОУН [2], боровся з радянськими винищувальними батальйонами у селах Костопільського району[3], з 1946 року референт служби безпеки Рівненської області проводу ОУН(опозиційний)[4]. Ініціював відзначення у 1947 році Дня зброї (31 серпня) та облагородження могил загиблих повстанців[5].
Загинув 1 березня 1949 р. в результаті оточення оперативно-військовою групою (ОВГ) Деражненського районного відділу Міністерства державної безпеки в криївці на хуторі Ольхівка (Пеньки Дюксинські) поблизу села Дюксин Костопільського району. Тіло Івана Берніка було перевезене на впізнання до Деражненського районного відділу МДБ села Деражне. Звідти вночі тіло було викрадене та човном перевезене в село Дюксин Костопільського району, де й було урочисто поховане.
Серед імен і репресовані радянською владою: Глущик Адам Гаврилович (1919 р. н., засуджений 9 грудня 1946 р. на 10 років виправних трудових таборів, звільнений 23 грудня 1954 р.)[6], Корейко Антон Андрійович (1913 р. н., засуджений 12 січня 1945 р. до розстрілу, 10 лютого 1945 вирок змінено на 20 років каторжних робіт, звільнений 28 лютого 1955 р.)[7], Левчук Євген Григорович (1933 р. н., арештований 14 грудня 1945 р., звільнений 15 березня 1946 р.)[8], Рибачук Єрмолай Дмитрович (1911 р. н., засуджений 27 вересня 1944 р. до розстрілу)[9], Якимчук Василь Дмитрович (1894 р. н., засуджений 11 серпня 1944 р. до розстрілу, 20 жовтня 1944 р. вирок виконано)[10].
[1] Антонюк Я. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська та Брестська області (1930-1955). Літопис УПА. Т.13. Торонто-Львів, 2014. С.291
[2] Ковальчук В. Огороднік В. Листування керівництва підпілля ОУН(Б) на Волині та Поліссі. С. 239
[3] Ковальчук В. Огороднік В. Листування керівництва підпілля ОУН(Б) на Волині та Поліссі. С. 265
[4] Антонюк Я. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська та Брестська області (1930-1955). Літопис УПА. Т.13. Торонто-Львів, 2014. С. 125
[5] Волинь і Полісся у невідомій епістолярній спадщині ОУН і УПА. 1944-1954 рр. Літопис УПА. Нова серія. Т. 16. Київ-Торонто, 2011. С. 352
[6] Реабілітовані історією. Рівненська область. Кн. 4. Рівне, 2014. С. 126
[7] Реабілітовані історією. Рівненська область. Кн. 5. Рівне, 2014. С. 375
[8] Реабілітовані історією. Рівненська область. Кн. 6. Рівне, 2016. С. 150
[9] Реабілітовані історією. Рівненська область. Кн. 8. Рівне, 2018. С. 121
[10] Реабілітовані історією. Рівненська область. Кн. 9. Рівне, 2019. С. 484
