Пам’ятний знак розташований в урочищі Гутвин та складається з двох основних частин. Центральною частиною є символічний курган висотою 10 метрів, який служить основною підставою для всього меморіалу. У верхній частині цього кургану знаходиться металева квадратна конструкція ширини 3 метри. У цій конструкції розміщений символ України — тризуб. Додатковими компонентами цього пам’ятника є залізобетонні конструкції, що розташовані із чотирьох сторінн по гранях пірамідального кургану під кутом 45 градусів. Ці конструкції відділяють центральну частину пам’ятника, додавши йому симетрії та виразності. З півдня до кургану ведуть сходи, розташовані по середині яких розташована пам’ятна плита з написом: «На цьому місці у 1942–1943 рр. був розташований постій Головного Командування Української Повстанської Армії». Ця плита є основним інформаційним елементом пам’ятника, що нагадує відвідувачам про історичне значення цього місця. Пам’ятний знак в урочищі Гутвин відіграє важливу роль у збереженні та вшануванні історичної спадщини України та є важливим місцем для відвідування та відзначення подвигу борців за волю України під час Другої світової війни.
Територія навколо пам’ятного знаку є рівниною і відкритою для навколишнього природного середовища. Вона засаджена травою та дикоросами, що створює природний та приємний ландшафтний фон. Поруч із пам’ятником росте яблуневий сад, який додає місцю додаткової краси та символізує життя та плідність. Завдяки природному навколишньому середовищу, пам’ятний знак створює відчуття спокою та зосередженості, що є важливим для вшанування пам’яті борців за волю України. Місце є пам’ятальною точкою, де відвідувачі можуть віддати шану героям та згадати їхні подвиги.
Розміщений на полі в урочищі Гутвин. Окрема ділянка не виділена.
Символічний курган із гранітною конструкцією на вершині, у які вміщено Тризуб, розташований в урочищі «Гутвин» біля села Малий Стидин на Костопільщині (Гутвин — колись мале село). Меморіал було відкрито 2002 року за участю В. Чорновола. 1942 року тут було проведено перший з’їзд вояків майбутньої УПА, тут же розмістився штаб і проводили вишколи молоді[1]. Влітку 1943 р. на основі штабу ВО «Заграва» після поповнення створено Головний Військовий Штаб УПА. До його складу увійшли: командир збройних сил УПА полковник Дмитро Клячківський («Охрім», «Клим Савур»), Михайло Медвідь («Карпович», «Крем’янецький») — заступник керівника штабу, полковник Леонід Ступницький («Гончаренко») — шеф штабу, полковник Олександр Омелюсік — керівник оперативного відділу, полковник Сергій Кульжинський — заступник керівника оперативного відділу, полковник Іван Литвиненко — керівник розвідчого відділу, Микола Якимчук («Олег») — керівник мобілізаційного відділу, Роман Петренко («Омелько», «Юрко») — ад’ютант штабу та керівник відділу інтендатури, А. Мороз («Зубатий») — заступник керівника відділу інтендатури, полковник Н. Совенко — начальник самооборони, поручик Федір Польовий («Поль») — начальник військових вишколів, також до штабу входила Олена Мостович («Верба») — в. о. керівника Українського Червоного Хреста на Волині/Поліссі[2]. Штаб був добре законспірований, з обмеженим доступом і перебував під постійною охоронною спеціального військового відділу. У цій же місцевості було організовано друкарню, яка публікувала підпільні видання. Видавництвом керував Яків Бусел («Галина»)[3]. У Головному штабі постійно жили і працювали Л. Ступницький («Гончаренко»), О. Омелюсік, С. Кульжинський, Н. Совенко, І. Литвиненко та А. Мороз («Зубатий»). Штаб фактично оголосив себе владою на підконтрольних УПА територіях. Його напрямки діяльності були як військовими, так і політичними. Наприклад, регіони, де діяли підрозділи УПА, штаб поділив на військові округи «Заграва» (Костопіль, Пінськ, Сарни, Столин) під керівництвом Івана Литвинчука («Дубовий»), Південний ім. І. Богуна (Дубно, Кременець, Острог, Рівне) під керівництвом Петра Олійника («Еней»), «Турів» (Волинь і Берестейщина) під керівництвом Юрія Стельмащука («Рудий») та Східний (Житомирщина, Київщина) під керівництвом Федора Воробця («Верещака»). Керівника військових округів були керівниками груп УПА. Також штаб опікувався питаннями шкільної освіти, культурно-освітнього життя населення, наділами селянам землі[4].
[1] Ступницький Ю. Спогади про пережите. Літопис УПА. Т. 1. Київ-Торонто, 2000. С. 56
[2] Петренко Р. За Україну, за її волю. Спогади. Літопис УПА. Т. 27. Торонто-Львів, 1997. С. 145–146
[3] Петренко Р. За Україну, за її волю. Спогади. Літопис УПА. Т. 27. Торонто-Львів, 1997. С. 146
[4] Петренко Р. За Україну, за її волю. Спогади. Літопис УПА. Т. 27. Торонто-Львів, 1997. С. 8
