Пам’ятний знак це прямокутна базальтова дошка розміром 40х60 см. На цій дошці вигравійований герб України, що символізує патріотизм та національну ідентичність. Під гербом розташований напис: “Памятний знак встановлено з нагоди 60-ої річниці проведення конференції поневолених народів Сходу, Європи та Азії”, який вказує на історичну та культурну важливість події, якій вшановується. Дошка встановлена під кутом 80 градусів зверху паралелепіпедного постаменту, який збудований з колотого базальтового каменю. Цей постамент служить основою для пам’ятного знака, надаючи йому стабільності та виділяючи його серед природнього оточення. Такий дизайн сприяє виділенню та вшануванню історичної події. Підніжок бетонний.
Пам’ятний знак знаходиться на території адміністративного приміщення, що свідчить про його значущість та видимість. До пам’ятника ведуть окремі сходи та брукована доріжка, що дозволяє легко дістатися до нього та вшанувати пам’ять події, якій він присвячений. Територія навколо Пам’ятного знака вирізняється газоном з луговими дикоросами, що створює природний та спокійний фон для монументу.
Кадастровий номер 55622680800:01:002:0185
Використання – для обслуговування адміністративного приміщення. Державна власність. Окрема ділянка не виділена.
Пам’ятник встановлений з нагоди проведення 21-22 листопада 1943 р. Першої Конференції поневолених народів Східної Європи і Азії, яка відбулася у селах Будераж, Ілляшівка та Батьківці. Участь у конференції взяли 39 представників 13 народів, які були членами УПА. Склади делегацій були наступними: 6 азербайджанців (голова делегації «Фізуль»), 6 грузинів (голова – «Карл»), 5 узбеків (голова – «Шимрат»), 4 вірменини (голова – «Антрант»), 4 татарини (голова – «Тукай»), 2 білоруси (голова – «Дружній»), 2 осетини (голова – «Арам»), 1 казах («Дежкман»), 1 черкес («Джигіт»), 1 кабардинець («Баксан»), 1 чуваш («Скворцов»), 1 бакшкир («Кагарман»), 5 українців (Ростислав Волошин, який і головував на конференції, Яків Бусел, Омелян Логуш, Дмитро Клячківський і Катерина Мешко). Також на конференції був присутній Роман Шухевич як головнокомандувач УПА. Передував конференції Третій надзвичайний Великий Збір ОУН на Українських Землях (серпень 1943 р.), під час якого було прийнято програму боротьби проти двох імперіалізмів – Третього Рейху і Радянського Союзу, також тоді було прийнято документи щодо демократизації та оновлення політичних і ідеологічних засад ОУН, щоби вони стали більш прийнятними для широкого кола населення, оголосили рівні права нацменших та усіх громадян України[1]. Тому зустріч була спрямована на об’єднання усіх поневолених народів у боротьбі з московським більшовизмом та розвитком націоналістичних рухів інших народів. Як зауважив на конференції Роман Шухевич: «Ми вибрали правильний шлях. Від сьогодні наша боротьба за самостійність це не відокремлена боротьба одного народу, а революція на Сході Европи й Азії за волю усіх поневолених народів і за новий лад у цій частині світу»[2]. Результатом конференції стали Постанова та Відозва, в яких повстанці заявили про необхідність «створення спільного комітету народів Східної Європи і Азії, який буде координувати всі національно-революційні сили цих народів, виробить єдину лінію боротьби зі спільним ворогом, єдину тактику боротьби та у відповідний момент кине клич до одночасного повстання всіх поневолених народів». Було сформовано Комітет поневолених народів, функції якого полягали у формуванні національних повстанських армій, об’єднанні та організації національно-політичних сил в місцях їх проживання, а також на території України[3]. Ідеї, висловлені на конференції, знайшли своє втілення і розвиток у створенні Антибільшовицького блоку народів (АБН) на чолі з Ярославом Стецьком[4]. Листівки-заклики до спільної боротьби з Радянським Союзом і Третім Рейхом друкувалися УПА-Південь мовами народів СРСР (в т. ч. і російською) в одній з друкарень Одеси. 8 березня 1998 р. на Будеразькій ЗОШ І–ІІІ ступеня було відкрито пам’ятну дошку. 21 листопада 2003 р. до 60-річчя проведення Конференції поневолених народів Східної Європи та Азії відкрито пам’ятний знак. Пам’ятник є меморіальним місцем для проведення ювілейних річниць проведення Конференції за участю місцевої влади, ветеранів УПА, представників місцевих організації Конгресу українських націоналістів. Комеморації з нагоди ювілеїв супроводжуються і покладанням квітів в урочищах Гурби[5].
[1] Панченко О. Як УПА об’єднувала народи СРСР проти Москви. Історична правда.URL: https://www.istpravda.com.ua/articles/5295e940e277b/
[2] Часопис “Визвольний шлях”, 1970. Ч. 3 (264). С. 347-349
[3] Бондарук Л. 1943 – Перша Конференція поневолених народів Східної Європи і Азії. УІНП. URL: https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/lystopad/21/1943-persha-konferenciya-ponevolenyh-narodiv-shidnoyi-yevropy-i-aziyi
[4] Марчук І. Ростислав Волошин. Літопис УПА. Серія «Події і люди». Кн. 18. Торонто, Львів, 2012. С. 38-44
[5] Шилан Є. Наша правда, наша воля на всі віки. Нове життя: громадсько-політична. 2008. №101/102/19 груд. С. 1 -2
