Центральним об’єктом є скульптура Діви Марії (Покрова) висотою 120 см, виготовлена зі штучного мармуру. Скульптура розташована на високій, статусній колоні коринфського ордеру висотою 3 метри. Колона та скульптура мають білий колір, що символізує чистоту та святість. Підмурівок пам’ятника виготовлений із чорного базальту, і має форму квадратної площини розміром 4 на 4 метри. Висота підмурівка становить 25 см. На передній грані підмурівка вміщено епітафію: «Боже Великий Єдиний, нам Україну храни!». Цей пам’ятник вражає своєю красою та символізмом, який він несе, вшановуючи подвиги та духовну спадщину Української Повстанської Армії (УПА) у світлі віри та незалежності.
Площа меморіалу 0,01 га., площа скверу — 0,12 га. Висота над рівнем моря (Балтійська система): 204.00 метрів. Розміщена посеред скверу, що розташований перед залізничним вокзалом міста Дубно, територія пам’ятника оточена насадженнями ялин та каштанів, створюючи атмосферу природної краси та спокою навколо пам’ятника. Пам’ятник розташований у центрі скверу, що робить його видимим та доступним для споглядання з усіх сторін. Підхід до пам’ятника, а також майданчик та доріжки, ведучі до нього, викладені бетонною бруківкою сірого та червоного кольору, надаючи архітектурну красу та створюючи контрастність у середовищі. Професійно розташована нижня підсвітка надає можливість освітлення пам’ятника у вечірній час, що додає пам’ятнику та скверу загального освітлення та відчуття безпеки у вечірні години. Також, на території розміщений флагшток, що може використовуватись для підняття державних символів чи спеціальних прапорів, що символізує гордість та пам’ять за цінні подвиги героїв.
Територія навколо меморіалу є сквером перед залізничним вокзалом. Сквер підмежований вулицею Залізничною, Залізничним провулком та Майданом Героїв УПА. Окрема ділянка не виділена.
Пам’ятник біля залізничного вокзалу на Майдані Героїв УПА, відкритий Дубенською міською радою 12 жовтня 2012 року[1]. Раніше тут був пам’ятний знак на честь 60-річчя УПА, який перенесений на вул. Сурмичі, біля річки Іква. Весною 1943 р. антинімецькі настрої були наскільки серйозними, що генеральний комісар Волині й Поділля звітував у Берлін про можливе повстання в місті[2]. На цій хвилі були створені перші загони УПА в місті були в березні квітні 1943 р. коли на сторону повстанців масово перейшла місцева поліція із числа українців[3]. Організацією переходу в підпілля і створенням загону із числа близько 50 чоловік займався комендант поліції м. Дубно Левкович Василь Михайлович[4]. Першою значною акцією повстанців у цей період можна виділити звільнення повстанцями в’язнів місцевої тюрми[5]. Влітку 1943 р. було створено Дубенський курінь УПА. одним із його творців був Казван Дмитро («Черник», «Гриць», 1915–1946 рр.). Курінь складався із сотень «Юрка», «Борсука», «Беркута». Відзначився він захопленням бази загону радянських партизан «ім. Михайлова» (керівник — А. Одуха)[6]. Дубно в 1943 р. було центром Дубнівського надрайонну ВО «Богун»[7], його очолив «Еней»[8] (Петро Олійник). Саме під керівництвом «Енея» восени 1943 р. було здійснено ще один напад на Дубенську в’язницю, під час якою було звільнено 5000 радянських військовополонених. Частина зі звільнених приєдналися до загону «Енея»[9]. Дубенський загін влітку 1943 р. боровся проти німецьких акцій із вилучення продовольства серед селян округи. З початку 1944 р. штаб Дубенського відділу УПА на чолі зі «Степом» розміщувався в с. Коханівка, тут же був склад зброї, медикаментів і продовольства, проводився вишкіл[10]. Після Другої світової війни підпільна боротьба в Дубно не припинилася. Наприклад, ще до 1952 року в місті діяла молодіжна організація ОУН[11]. Відомими дубенчанами-повстанцями є Михайло Макарук (ветеран УПА, був головою Дубенського Товариства політв’язнів, репресованих і Братства ОУН-УПА), Любов Лебідь (зв’язкова УПА, відбула 10-річне ув’язнення в радянські часи, учасниця хору Миколаївської церкви), Ганна Боровська (учасниця бою під Гурбами). Дубно й Дубенська в’язниця і у часи першої радянської окупації 1939–1941 рр., і в роки німецької окупації 1941–1944 рр., і в післявоєнні роки було центром страт повстанців, підпільників та місцевої інтелігенції з округи. Наприклад, гестапо на базарі в Дубно показово страчувало через повішання місцевих упівців, 1942 р. німці розстріляли учнів-оунівців української гімназії ім. Симона Петлюри, в 1944 р. бійці НКВС зігнали жителів Дубна на показову страту в місці воїнів УПА[12].
[1] Мащенко П. У Дубні відкрили пам’ятний знак воїнам УПА. Дзеркало плюс [Дубно]. 2012. 18 жовтня. С. 17.
[2] Іщук О., Марчук І., Даревич Д Життя і творчість Ніла Хасевича. Літопис УПА. Т. 10. Торонто-Львів, 2011. С. 117
[3] Савчук П. Дубно в роки війни (1941–1945 рр.). Історичний нарис. Рівне, 1999. С. 48
[4] Літопис УПА. Нова серія. Т. 9. Боротьба проти повстанського руху й націоналістичного підпілля: протоколи допитів заарештованих радянськими органами державної безпеки керівників ОУН і УПА. 1944–1945. Київ-Торонто, 2007. С. 752–754
[5] Літопис УПА. Т. 1. Кн.1. Волинь і Полісся. Німецька окупація. Торонто, 1989. С. 23
[6]Літопис УПА. Нова серія. Т. 14. УПА й запілля на ПЗУЗ. 1943–1945. Нові документи. Київ-Торонто, 2010. С. 54
[7] Ковальчук В. Діяльність ОУН(б) і Запілля УПА на Волині й південному Поліссі (1941–1944 рр.). Літопис УПА. Т. 7. Торонто-Львів, 2006. С. 88
[8] Літопис УПА. Т. 1. Кн.1. Волинь і Полісся. Німецька окупація. Торонто, 1989. С. 28
[9] Як УПА із німецького полону визволяла червоноармійців. Бандера. Бібліотека націоналіста. URL: https://bandera.lviv.ua/jak-upa-iz-nimeckoho-polonu-vyzvoljala-chervonoarmijciv/
[10] Савчук П. Дубно в роки війни (1941–1945 рр.). Історичний нарис. Рівне, 1999. С. 49
[11] Іщук О. Молодіжні організації ОУН (1939–1955 рр.). Літопис УПА. Т. 11. Торонто-Львів, 2011. С. 281
[12] Дмитренко Т. ОУН-УПА під час німецько-фашистської окупації Дубенщини й у післявоєнний період. Галицько-Волинські відомості. URL: http://hvvgazeta.blogspot.com/2012/12/blog-post_865.html
