Основним об’єктом є дубовий православний хрест, висотою 300 см, що стоїть на місці загибелі Анатолія Маєвського. У нижній частині хреста розміщені вкладені камені вапняку та базальту, які надають йому стійкості та природного вигляду. У підніжжі хреста знаходиться базальтова таблиця з епітафією, що вказує на обставини трагічної події та ім’я Анатолія Маєвського, останнього провідника ОУН на Волинських землях. Ця епітафія надає меморіалу історичний контекст та важливість: «Поблизу цього місця 19 серпня 1955 року під час блокування бункеру окупаційними силами КГБ СССР та військами внутрішньої охорони МВД СССР загинув крайовий провідник ОУН, останній провідник ОУН на Волинських землях «Уліян» — Анатолій Маєвський».
Площа меморіалу 0,01 га. Висота над рівнем моря (Балтійська система): 214.00 метрів. Територія пам’ятника оточена залізобетонним парканом, що низький, але вистачає, щоб виділити цей об’єкт та забезпечити йому відокремленість у пам’яті та вшануванні загиблого.
Територія меморіалу є частиною сільського громадського простору. Окрема ділянка не виділена.
Анатолій Маєвський народився в с. Кустин Рівненського району Рівненської області в 1915 році, навчався в місцевій початковій школі та Рівненській гімназії. Після її закінчення через фінансові труднощі сім’ї подальшу освіту не здобував, натомість долучився до громадського життя і став членом драматичного гуртка с. Кустин. 1938 року вступив у Познанський університет на математично-природничий відділ. Член ОУН з 1938 р. З початком Другої світової війни повернувся в Кустин, працював у місцевій школі, в 1940–1941 рр. — директор школи. З 1942 р. переховувався від гестапо, з 1943 р. перебував у нелегальному становищі, використовував псевда «Уліян», «Гребля», «Йовта» «Гриць», «Євтух», «Микола», «Стельмах» та цифрові псевдоніми «006», «127», «179», «77», «257» та ін[1]. У 1944–1945 рр. був керівником політичної реферантури Рівненського надрайонного проводу ОУН, в 1945 р. очолив Рівненський окружний провід ОУН. Був Лицарем Золотого Хреста Заслуги в 1952 р. Був заступником крайового провідника ОУН ПЗУЗ (на Волині й Поліссі) Василя Галаса[2]. 16 грудня 1949 р. Постановою УМДБ у Рівненській області було заведено справу на А. Маєвського[3]. Після захоплення гебістами Василя Кука та Василя Галаса залишався одним із небагатьох лідерів підпілля, тому для КДБ він залишився пріоритетною ціллю. Наприклад, відповідно до радянських джерел станом на 1955 рік у Рівненській області було всього 15 членів «бандформувань», серед них був і «Уліян»[4]. У результаті чергової спланованої акції за участю КДБ і війська за наводкою зв’язкового «Уліяна» 19 серпня 1955 року у с. Здовбиця була викрита криївка ОУН — бункер у господарстві місцевої родини Матвійчуків. Щоб не потрапити живим у руки ворога «Уліян» застрелився, одягнувши перед цим вишиванку. У бункері було виявлено зброю, набої до неї, гаранти, польову сумку та підпільну літературу. Тіло гебісти забрали в Рівне. Зі смертю А. Маєвського фактично припинилася організована боротьба українського підпілля. Памятник Маєвському в Здовбиці тою чи іншою мірою є локацією у святкуванні Дня Захисника й Захисниці України, Дня Незалежності, Дня Державності, Дня Соборності, традиційно пам’ятник виступає місцем комеморацій із нагоди Дня Героїв у Здовбиці. Наприклад, у травні 2015 р. було організовано ходу з нагоди цього свята, яка розпочиналася біля приміщення місцевої школи, і пролягала д пам’ятника А. Маєвського та кладовища на вулиці Четвертій[5]. У с. Здовбиця встановлено дубовий хрест та кам’яний обеліск із меморіальною дошкою А. Маєвському[6]. Пам’ятник А. Маєвського включено в перелік об’єктів зі значним туристичним потенціалом у сфері туризму Стратегії сталого розвитку Здовбицької сільської ради Здолбунівського району на термін 2013–2017 роки[7].
[1] Живюк А. Марчук І. Від «Дерманської республіки» до «германської трагедії». Рівне, 2011. С. 115–116
[2]Волинь і Полісся в невідомій епістолярній спадщині ОУН і УПА 1944–1954 рр. Літопис УПА. Нова серія. Т. 16. Київ-Торонто, 2011. С. 40
[3] Реабілітовані історією. Рівненська область. Кн. 6. 2016. С. 49
[4] Ковальчук В. УПА та збройне підпілля ОУН(б) на Волині та Поліссі в 1944–1954 р. Нариси воєнно-політичної історії України. Острог, 2014. С. 371
[5] Хода до дня Героїв у Здовбиці. Здолбунів City. URL: https://zdolbunivcity.net/hoda-do-dnya-herojiv-u-zdovbytsi/
[6] Степанишин С. У пам’ять про нескореного. Волинь. 2011. 23 серп. (№ 31). С. 2.
[7] Стратегія сталого розвитку Здовбицької сільської ради Здолбунівського району на термін 2013–2017 роки. URL: https://zdovb.ucoz.ua/index/strategija_rozvitku/0–13
