Меморіальний об’єкт «Борцям за волю України» є важливим символом вшанування героїв, які віддали своє життя за волю своєї країни. Цей об’єкт включає в себе високий двохметровий металевий хрест, який є центральним елементом композиції.
Хрест виготовлений із широкої металевої труби з прямими зрізами на кінцях, стилізованими під традиційний березовий хрест, який був часто використовуваний для поховань членів Української Повстанської Армії (УПА). На перехресті хреста розміщена ікона Христа-Пантократора, що символізує духовну важливість меморіального об’єкта.
Нижче розташована епітафія, яка висловлює вічну пам’ять борцям за волю України, членам Організації Українських Націоналістів (ОУН) й УПА, які були замордовані Наркоматом внутрішніх справ (НКВС) і Комітетом державної безпеки (КДБ). Ця епітафія служить вшануванню пам’яті та героїзму загиблих.
У підніжжі хреста розташована плита зі шліфованого бетону з гранітною крихтою. На цій плиті вміщені гравіювані прапори України, Тризуб (герб України), який завершується хрестом, а також список членів ОУН-УПА, які були замордовані НКВС і КДБ. Ця частина меморіального об’єкта нагадує про імена тих, кого ми вшановуємо й пам’ятаємо.
Меморіальний об’єкт «Хрест Борцям за волю України» та плита зі шліфованого бетону з гранітною крихтою розташовані на рівнинній території в оточенні великих дерев, таких як ясен, дуб, каштан та інші. Ця територія має історичну цінність, оскільки раніше була кладовищем, яке було знищене радянською владою. Об’єкт розташований поруч перехрестя вулиці та пішохідної доріжки від Храму Різдва Пресвятої Богородиці. В околицях об’єкта росте велика кількість дерев, що створює природну атмосферу та надає місцю спокійності й гідності.
Кадастровий номер відсутній, окрема ділянка не виділена.
Пам’ятник присвячений учасникам національно-визвольного руху середини ХХ століття. На меморіальній плиті викарбувані конкретні імена учасників цього руху як з Мізоча, так і з округи. Серед них Китлик Дмитро Іванович («Тарас»), який народився у Мізочі 1910 р., приєднався до ОУН у 1943 р. і входив до складу кур’єрської служби в Рівненській окрузі, яку очолював Довбенко Іван Максимович (чи Михайлович), за псевдами – «Лопух», «Мисливець»[1]. Останнім у списку є повстанець на псевдо «Сталевий» (ім’я і прізвище не ідентифіковані), який був представником проводу ОУН, організатором і першим керівником повстанських підрозділів у Мізоцькому районі, також відомий під псевдо «Орел». Був родом з Галичини, у складі УПА здійснив рейд у Центральну Україну, діяв в районі м. Умань[2]. Вшановано на меморіальні плиті й загиблих у Гурбинському бою (Пальчевський Мілетій, Красовський Данило, 1919 р. н. – обоє з с. Кунин). Є на плиті ім’я Василя Коренюка («Палій», «Модест») 1919 року народження. Народився у с. Уїздці Мізоцького району, в рідному селі здобув початкову освіту та вступив у Рівненську гімназію, тоді ж приєднався до ОУН, у 1938 р. закінчив студії варшавської православної теології. Впродовж 1939-1941 рр. вчителював у Кунині, був мобілізований до ЧА, потрапив в німецький полон, з якого втік і у 1943 р. приєднався до УПА. У 1943 р. призначений співробітником політико-пропагандистського відділу штабу Південної групи УПА ВО «Богун» та політико-військової розвідки СБ. З 1944 р. працював при реферантурі СБ проводу на ПЗУЗ, з 1945 р. був членом проводу ОУН на ПЗУЗ. Був учасником бою під Крутами, загинув у бою з військами НКВС 12 грудня 1945 р. на хуторі с. Романів Волинської області[3]. Бобрик Іван Максимович («Медвідь»), 1923 р. н. – керівник боївки, станичний комендант СБ, з 1945 р. підрайонний провідник ОУН, районний референт СБ[4], загинув 30 квітня 1948 р. разом з Московцем Василем Радіоновичем («Білий») біля с. Стара Мощаниця у бою з НКВС[5]. Московець Василь Радіонович, 1923 р. н., підрайонний комендант СБ Мізоцького району[6].
[1] Літопис УПА. Нова серія. Т. 16. Волинь і Полісся у невідомій епістолярній спадщині ОУН і УПА. 1944-1954 рр. С. 799
[2] Реабілітовані історією. Рівненська область. Кн. 6. Рівне, 2016. С. 14, 24
[3] Повідомлення про загибель Василя Коренюка. Електронний архів Українського визвольного руху. https://web.archive.org/web/20140813023501/http://avr.org.ua/getPDFasFile.php/arhupa/hdasbu-13-376-47-064.pdf
[4] Реабілітовані історією. Рівненська область. Кн. 7. Рівне, 2017. С. 267
[5] Реабілітовані історією. Рівненська область. Кн. 6. Рівне, 2016. С. 36
[6] Реабілітовані історією. Рівненська область. Кн. 7. Рівне, 2017. С. 267
[1] Літопис УПА. Нова серія. Т. 16. Волинь і Полісся в невідомій епістолярній спадщині ОУН і УПА. 1944–1954 рр. С. 799
[2] Реабілітовані історією. Рівненська область. Кн. 6. Рівне, 2016. С. 14, 24
[3] Повідомлення про загибель Василя Коренюка. Електронний архів Українського визвольного руху. https://web.archive.org/web/20140813023501/http://avr.org.ua/getPDFasFile.php/arhupa/hdasbu-13–376–47–064.pdf
