Новина
Вшанували пам’ять Василя Червонія
14:05, 05 Липня
4 липня минули 12 роковини з дня загибелі організатора Народного руху України та перший його керівника на Рівненщині Василя Червонія.
Напередодні трагічної дати Предстоятель Православної Церкви України Блаженнійший Митрополит Епіфаній звершив заупокійну літію та поклав квіти на могилу багатолітнього старости кафедрального собору єпархії Василя Червонія.
За богослужінням молилися митрополит Вінницький і Барський Симеон, митрополит Переяславський і Вишневський Олександр, архієпископ Рівненський і Острозький Іларіон, архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій, єпископ Харківський і Богодухівський Митрофан, єпископ Рівненський і Сарненський Гавриїл, духовенство та віряни кафедрального собору Рівненської єпархії.
Василь Червоній – народний депутат Верховної Ради України чотирьох скликань, член Вищої церковної ради УПЦ КП, староста Свято-Покровського кафедрального собору м. Рівне, борець за незалежність України у ХХ столітті, навік залишиться в історичній пам’яті нашого поліського краю як Великий Українець, що не лише поставив метою життя створення Незалежної України, а й за довгі роки не звернув з обраної дороги, подаючи приклад непохитності, безкомпромісності й непідкупності на шляху до омріяної мети.
Він мріяв про велику європейську державу – Україну, де кожен пишатиметься, що він – українець, де понад усе цінуватимуться християнські чесноти, де моральність і чесність державних мужів стануть запорукою благополуччя й величі країни.
Із такими думками ішов він до людей, коли в кінці 80-х років минулого століття створював перші осередки Товариства української мови імені Тараса Шевченка, щоб відродити в Україні духовність, без якої неможливий економічний поступ.
Першим на Рівненщині він підняв синьо-жовтий прапор – і символічно, що сталося це на полі Берестецької битви – місці козацької слави. Із ним його однодумці вчилися не боятися співати заборонений Гімн України, вертали із забуття стрілецькі й повстанські пісні як скарбницю українського духу. Він повернув вишиванці її справжній статус національної святині, а не етнографічного атавізму. Він споруджував пам’ятники українським героям-повстанцям, щоб нагадати українцям про їхнє славне минуле і зміцнити їх дух.
Він навертав людей до Українського Храму, відігравши велику роль у створенні єпархій Української православної церкви Київського патріархату, будував кафедральний собор – окрасу Рівного («Просвітянське століття»).
