Новина
У Дубні презентували книжку про сержанта із Рівненщини, який взяв у полон 10 росіян
15:20, 26 Травня
Роман “Сержант В’юн” презентували в Дубенському замку. Автор – Андрій Чобіт, написав книгу на реальних подіях. В основі — історія ветерана російсько-української війни з Радивилівської громади Миколи В’юка. Чоловік під час одного з бойових завдань взяв у полон десять окупантів. Згодом отримав тяжкі поранення, внаслідок чого йому ампутували дві ноги.
Джерело/Фото: Суспільне.Рівне.
Герой роману “Сержант В’юн” — військовослужбовець з Радивилівської громади Микола В’юк, який у липні 2023 року разом з побратимом взяв у полон десятьох окупантів.
“Після того, як ми передали полонених в тил — зайняли оборону та відбили три контратаки. Вороги трохи образилися і викинули на нас тижневий запас боєприпасів. Одна з мін поранила мені ноги та руку. У результаті — мені ампутувати дві ноги”, — розповів Микола В’юк.
Автор роману Андрій Чобіт зазначив, що це його перша книга:
“У мене технічна освіта. Я займаюся видавництвом і поліграфічною справою. Але захотів підтримати свого друга Миколу, підняти йому настрій, адже він був у дуже важкому стані у госпіталі в Рівному. Тоді я написав перший розділ про дитинство Миколи. Скинув — він сказав, що йому дуже сподобалося і попросив продовжити історію далі”.
На презентації була і дружина Миколи — Мар’яна. Вона розповіла, що спочатку навіть не думали, що з одного розділу може вийти книга:
“Як ми почитали перший розділ — я побачила, як загорілися очі мого чоловіка. Я побачила, з яким нетерпінням він чекав кожен наступний розділ. Книга для нас стала ніби рятівним колом”.
За чотири місяці, з вересня по січень, Андрій Чобіт написав книгу на 28 розділів.
“Кожен в романі знайде свого сусіда, близького родича, знайомого. Тут є історії про те, як одні чоловіки на початку війни втікають до Польщі, а інші — йдуть на війну. Підіймаю тему релігії та української мови”, — додав автор.
З його слів, книгу буде цікавою читачам різного віку:
“Ця книга легко читається. В одних розділах можна сміятися, в інших — плакати. Я написав роман в сучасному стилі, в гумористично-сатиричному жанрі. Мій друг був у такому стані, що я не міг писати гнітючу розповідь”.
Першим читачем і критиком була дружина автора — Наталка Чобіт. Вона і стала головною редакторкою роману.
“Андрій приносив мені сирий текст, сідав поруч і дивився на мою реакцію. По моїх емоціях він все бачив та розумів. Десь були сльози, десь — щира посмішка. Кожен новий розділ ми чекали як вихід нової серії улюбленого серіалу. Я дякую Миколі, якому було боляче згадувати бойові історії, але він все одно знаходив сили повернутися думками в ті події й про них розповідати. Микола втратив ноги, але не втратив віру в життя. Він випромінює добро та оптимізм”, — підсумувала редакторка.
На останніх сторінках роману — QR-код. Відсканувавши його — відкривається відео з росіянами, яких полонив Микола В’юк.
