Новина
Сьогодні – 11 річниця від дня загибелі Сашка Білого
12:05, 24 Березня
Сьогодні минає 11 річниця від дня вбивства Сашка Білого (Олександра Музичка). Йому було 52 роки. Олександр Музичко загинув від кульового поранення 24 березня 2014 року в селі Бармаки біля Рівного. За офіційною версією, це сталось під час того, як його намагались затримати міліціонери (бійці спецпідрозділу “Сокіл”).
Олександр Музичко, відомий також як Сашко Білий — український націоналіст, військовик, учасник організацій СНУМ, УНА, УНСО. Координатор Правого сектору у Західній Україні.
Народився 19 вересня 1962 року у місті Кізелі Пермської області російської рфср в українсько-білоруській родині репресованих Івана Дмитровича і Олени Павлівни Музичко. До Пермського краю були вислані його батьки за участь у національно-визвольній боротьбі. Пізніше родина Музичка повернулася до Рівного
Під час Першої Чеченської війни Олександр Музичко, як член УНА-УНСО, воював у загоні “Вікінг” на боці чеченців. Він був особистим охоронцем тодішнього очільника країни Джохара Дудаєва. Має орден “Честь нації”.
Після повернення додому Музичко мав проблеми із законом. У січні 2003-го рівненський суд засудив його до 3,5 років за вимагання. Сам він називав ту справу сфабрикованою.
У 2012-му Музичко балотувався в народні депутати, він посів на окрузі шосте місце. Потім після певного затишшя активно з’являтись він почав уже під час подій Революції Гідності. Він очолив “Правий сектор” у Західній Україні.
З 2013 року Сашко Білий був координатором Правого сектору у західних областях, був активним учасником рівненського Євромайдану.
Фото: www.srbijadanas.net
27 лютого 2014 року Сашко Білий став відомий на всю країну, коли прийшов до прокурора Рівненської районної прокуратури Андрія Таргонія зі зброєю, словесно принизив його та вдарив. Також Музичко обіцяв повісити міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова «як собаку». Також він прийшов на засідання президії Рівненської облради з автоматом.
9 березня 2014-го міліція оголосила Музичку підозру в створенні організованого злочинного угруповання та протидію правоохоронцям. Сам Сашко Білий заявив, що існує загроза його життю.
24 березня 2014 року о 23:40 Сашка Білого вбили у кафе «Три карася», що було поблизу Сарненського і Житенського кілець в Рівному. На тілі Музичка виявили три вогнепальні поранення – у ногу та серце, а сам він, коли тіло виявили, був закутий у наручники. На території кафе, де сталося вбивство виявили кілька гільз, у тому числі й від пістолета Макарова.
На честь Музичка була названа вулиця у місті Грозному, столиці Чечні. Також Сашко Білий отримав орден «Герой Нації» особисто від тодішнього президента бунтівної Чеченської республіки генерала Джохара Дудаєва.
На місці смерті Олександра Музичка встановили пам’ятний хрест і пам’ятну плиту. У місті Конотоп з’явилася вулиця та провулки Олександра Музичко.
Фото: Волинські новини
“У нього буле дуже загострене відчуття справедливості, і він складно підлаштовувався до нових обставин… Сашко буквально з першого погляду міг розгледіти в людині хабарника, і ще на відстані, буквально на нюх відчував щурів і покидьків. Можливо йому не вистачало толерантності та ораторської майстерності, але щирості і гідності у нього б вистачило на всіх правоотримувачів революції гідності.
Останній раз ми бачились у січні минулого року. Він був ідеаліст, вірив, що Майдан винесе на поверхню порядних і талановитих українських управлінців, і що через рік другий заживемо… Вічна пам’ять.”, – написав Сергій Сулима, досліджувач українського мистецтва у статті LB.ua.
В матеріалі використана інформація Суспільне Рівне.
