безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування у сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, зокрема внутрішньорайонних, внутрішньо- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду — також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.
Щоправда, трапляються випадки, коли учасникам бойових дій відмовляють в пільговому перевезенні. Чи законно це?
Ні, тому варто захищати свої права. І задля цього варто йти цивілізованим шляхом. Так можна не лише повернути витрачені на проїзд гроші, але й, наприклад, отримати компенсацію за моральні збитки.
Тож, якщо перевізник відмовляє в проїзді попри наявність посвідчення учасника бойових дій, потрібно:
- з’ясувати назву та контактні дані перевізника (інформація, як правило, зазначається в інформаційних матеріалах, розміщених біля водія), власне ім’я водія;
- записати номер транспортного засобу, час та маршрут поїздки;
- зберегти квиток;
- у разі звернення до суду подбати про наявність свідків відмови у безоплатному проїзді;
Далі потрібно написати заяву у трьох примірниках:
- До Національної поліції;
- До Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека);
- До органу місцевого самоврядування, де здійснюється маршрут.
До заяви обов’язково додайте копію посвідчення УБД і копію проїзного квитка.
За відмову у безоплатному проїзді передбачена адміністративна відповідальність за ст. 133-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
