Новина
Родинам вісьмох загиблих Захисників із Сарненської громади передали державні нагороди
12:00, 20 Серпня
Фото: Сарненська міська рада
У Сарненській громаді посмертні нагороди вручили родинам восьми військовослужбовців, які загинули, захищаючи Україну. Серед відзнак — ордени «За мужність», орден Богдана Хмельницького та почесні нагрудні знаки Головнокомандувача ЗСУ.
Державні та відомчі нагороди — це не лише відзнаки за мужність і службу. За кожною з них — життя людини, її родина, мрії та плани, які назавжди змінила війна.
Солдат Володимир Антоніч (06.10.1980 — 11.11.2025) посмертно відзначений нагрудним знаком Міністра оборони України «Хрест Сил територіальної оборони». У лютому 2022 року він добровільно вступив до 104-ї бригади ТрО «Поліські вовки». Служив кулеметником, мав позивний «Головатий». Воював на Харківщині та Донеччині. Загинув 11 листопада 2025 року поблизу Дружківки Донецької області.
Сержант Геннадій Бондар (22.01.1971 — 05.08.2024) нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Із перших днів повномасштабної війни став на захист України. Був командиром протитанкового відділення 60-го окремого батальйону «Поліські вовки» 104-ї бригади ТрО. Загинув 5 серпня 2024 року поблизу Волноваського району Донецької області. Певний час військовий вважався зниклим безвісти, а його загибель підтвердили результати ДНК-експертизи.
Солдат Іван Зозюк (02.02.1978 — 01.11.2025) посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. У червні 2025 року приєднався до 82-ї окремої десантно-штурмової бригади, де служив старшим стрільцем-вогнеметником. Побратими знали його за позивним «Зюзя». Загинув 1 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку.
Солдат Олександр Жученя (09.07.1974 — 21.02.2025) нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. У перші дні повномасштабного вторгнення він став до лав ЗСУ та служив у 146-му окремому командно-розвідувальному центрі ОК «Захід». Мав позивний «Жук». 21 лютого 2025 року під час бойового завдання на Сумщині військовий зник безвісти після скидання боєприпасу з ворожого БПЛА. Загибель підтвердила ДНК-експертиза.
Головний сержант Олександр Касацький (15.03.1976 — 02.03.2024) посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Військовий із позивним «Шоня» захищав Україну ще у 2014–2015 роках на Луганщині. Після початку повномасштабного вторгнення знову став до лав 104-ї бригади ТрО. Загинув 2 березня 2024 року біля Табаївки Куп’янського району Харківської області.
Старший солдат Максим Лобач (04.10.1991 — 05.09.2023) посмертно відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Комбатантський Хрест». Військову службу добровільно розпочав ще у 2019 році, а у 2023-му був призваний до лав ЗСУ та служив старшим навідником 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша. Загинув 5 вересня 2023 року в Новоєгорівці на Луганщині.
Солдат Роман Шапірко (30.07.1978 — 23.12.2025) нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. У березні 2025 року був мобілізований до ЗСУ та служив водієм у складі 156-ї окремої механізованої бригади. Брав участь у боях на Донеччині, зокрема захищав Дружківку та Костянтинівку. Побратими знали його за позивним «Driver». Загинув 23 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання у Костянтинівці.
Лейтенант Василь Щур (02.06.1998 — 09.11.2025) посмертно відзначений двома нагородами — почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Комбатантський Хрест» та орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. До лав ЗСУ Василь приєднався у квітні 2024 року. Служив у 156-й окремій механізованій бригаді, був командиром механізованого взводу, а згодом — командиром відділення БПЛА. Під час виконання бойового завдання поблизу Торецька отримав тяжке поранення. Попри зусилля медиків, 9 листопада 2025 року Захисник помер у Дніпрі.
Вісім нагород — за вісьмома іменами та вісьмома історіями життя. Кожен із цих чоловіків мав родину, мрії та плани на майбутнє, але обрав захист України й віддав за неї найцінніше — власне життя.
