Новина
Рівненщина в скорботі: напередодні в громадах попрощалися з вісьмома Захисниками
09:55, 03 Травня
На Рівненщині віддали шану та провели до місця вічного спочинку полеглих за Україну захисників – Олександра Германюка із Радивилова, Ігоря Барановича з Млинівщини, Віктора Філончука із Сарненщини, Дмитра Копотя із Дубровицької ТГ, Владислава Мисника із Рокитнівщини, Сергія Лисаковича із Корецької громади, Михайла Чайку з Рівного та Руслана Євтуха із Зарічненської громади.
Олександр Германюк народився 23 червня 1984 року у місті Радивилів. Олександр Германюк навчався у місті Радивилів, де закінчив Радивилівський ліцей №2. Пізніше проживав із сім’єю у Львові. Тут у нього залишилися рідні та близькі.
У війську чоловік служив водієм відділення протитанкових ракетних комплексів мотопіхотного батальйону. Військовий, вірний присязі на вірність українському народові, загинув 10 жовтня 2025 року на бойовому завданні поблизу населеного пункту Лиман Чугуївського району Харківської області.
Ігор Баранович народився у 1990 році, проживав у селі Пугачівка Млинівської громади. Чоловіка мобілізували до війська 25 лютого 2022 року. Захисник був командиром стрілецького відділення, молодшим сержантом. Воїн загинув 17 квітня 2026 року під час виконання бойового завдання внаслідок авіаудару керованими авіаційними бомбами на Сумському напрямку.
Віктор Філончук народився 8 березня 1971 року в селі Тріскині. Після школи здобув фах у Здолбунівському СПТУ №2, опанувавши професію помічника машиніста тепловоза. У 1989–1991 роках проходив строкову службу в армії, де загартував характер і навчився стояти до кінця. У мирному житті працював будівельником — людиною, яка створює, відновлює і залишає після себе результат.
Наймолодший у великій родині з десяти дітей, рано пережив втрату батька, а згодом і матері, яка самотужки виховувала дітей. Попри непрості життєві обставини, зумів зберегти головне — доброту, щирість, справедливість і глибоку віру. Разом із дружиною Вітою Юріївною виховали трьох дітей — Ангеліну, Ганну та Олександра.
Із початком повномасштабного вторгнення став до лав Збройних Сил України, проходив службу у складі 60-ї ОМБр. Виконував бойові завдання на передовій, де щодня — небезпека, напруга і боротьба за життя. Побратими знали його як надійного, врівноваженого і справедливого воїна, який завжди підтримає і не підведе.
12 травня 2023 року під час виконання бойового завдання Віктор разом із побратимами потрапив під артилерійський обстріл. Відтоді тривалий час вважався безвісти зниклим. Саме того дня обірвалося життя людини, яка до останнього подиху залишалася вірною військовій присязі та Україні.
Дмитро Копоть народився 19 серпня 1992 року в селі Узлісся Дубровицької громади. З дитинства був щирим, добрим і відповідальним. У 1998 році пішов до школи, яку закінчив у 2007 році. Згодом навчався у Сарненському педагогічному коледжі за спеціальністю фізична культура. Проходив строкову службу, а пізніше — службу за контрактом.
З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році Дмитро без вагань став на захист Батьківщини. Вірний військовій присязі, він до останнього подиху виконував свій обов’язок перед Україною.
У Дмитра залишилися батьки, донька, брат і сестра.
Майже два роки молодшого сержанта вважали зниклим безвісти. Згодом підтвердилося, що 26 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Михайлівка суджанського району курської області військовий загинув.
Владислав Мисник народився 21 липня 2001 року у селі Рокитне. У 2020 році 19-річний юнак підписав контракт із Збройними Силами України. лужив бойовим медиком розвідувального взводу розвідувальної роти. Півтора року молодшого сержанта вважали зниклим безвісти. Після ідентифікації стало відомо, що боєць поліг у бою 31 жовтня 2024 року на Донеччині.
Руслан Євтух народився у 1997 році у Зарічненській громаді. Руслан Вікторович проходив службу на посаді інспектора прикордонної служби 2-ї категорії — кулеметника відділу прикордонної служби (типу «С») розвідки 1-го прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина 9937). Він мужньо виконував свій військовий обов’язок у запеклих боях за Україну, проявляючи стійкість, відвагу та високий професіоналізм. Солдат загинув 18 квітня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новоолександрівка Чугуївського району Харківської області.
Сергій Лисакович народився 15 квітня 1975 року у селі Новий Корець. З юних років Сергій мав хист до техніки та стрільби. Після здобуття середньої освіти в Корецькій ЗОШ №3, продовжив навчання у ВПУ-24, де отримав кваліфікацію слюсаря з ремонту транспортних засобів. У шлюбі з дружиною Оксаною виховував двох доньок.
У квітні 2025 року був мобілізований та став на захист своєї родини та Батьківщини. Сергій служив водієм автомобільного взводу технічної роти шляхово-відновлювального батальйону. Він завжди був щирою, світлою та позитивною людиною. На жаль, під час виконання бойових обов’язків поблизу населеного пункту Радомка Чернігівської області, 27 квітня 2026 року, серце солдата Лисаковича Сергія Володимировича зупинилось.
Михайло Чайка народився 7 грудня 1985 року в Рівному. Навчався у загальноосвітній школі №26, а згодом здобув фах столяра у Вищому професійному училищі №1. Після навчання працював у сфері ремонту та будівництва, зокрема займався штукатуркою, утепленням стін і фасадів будівель. Влітку 2024 року Михайла Чайку мобілізували до лав Збройних сил України.
«Він добре адаптувався до служби, ніколи не скаржився, мав повагу серед побратимів та командування. Михайло був справедливим, завжди всім допомагав, водночас ніколи не відмовлявся від своїх принципів і доводив кожну справу до кінця. У вільний час багато читав, любив дізнаватися нове, був розумним та освіченим», – розповів брат Захисника.
На жаль, 39-річний солдат Михайло Чайка загинув 7 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання в курській області. Тривалий час боєць вважався зниклим безвісти – лише нещодавно його тіло ідентифікували та передали рідним для гідного поховання. Із найближчих у Захисника залишився брат.
Висловлюємо щирі співчуття родинам, друзям та всім близьким Захисників. Світла і вічна пам’ять Героям України.
