Новина
Рівненщина в скорботі: громади попрощалися з п’ятьма Захисниками
09:55, 08 Травня
На Рівненщині провели останньою земною дорогою захисників – Ярослава Берника зі Степанської громади, Олександра Миколайчука з Острожецької, Віталія Колпакова з Рівного, Анатолія Токаря з Олександрійської та Василя Павлюка зі Здовбицької ТГ.
Ярослав Берник народився 21 квітня 1989 року. Проживав у селищі Степань. У 2007 році закінчив Степанську загальноосвітню школу. Згодом навчався на вчителя історії у Рівненському державному гуманітарному університеті. Працював педагогом у школі села Карасин. А з 2019 року — спеціалістом відділу освіти, культури, молоді та спорту Степанської селищної ради, у 2023-му очолив відділ.
У 2024 році Ярослав вирішив служити у Збройних силах України. Боронив країну на Харківському і Дніпропетровському напрямках у складі 42-ї окремої механізованої бригади імені Валерія Гудзя. Виконував обов’язки оператора безпілотних літальних апаратів відділення інженерного взводу механізованого батальйону.
23 січня 2026 року захисник отримав поранення внаслідок атаки ворожим FPV-дроном поблизу населеного пункту Межова Дніпропетровської області. Три місяці він боровся за життя. 28 квітня 2026 року помер. Йому було 37 років. У скорботі за військовослужбовцем залишилися мама Людмила Миколаївна, тато Василь Степанович, брат Віталій.
Олександр Миколайчук народився 20 червня 1995 року та проживав у селі Залав’я Острожецької громади. Захисник був інспектором прикордонної служби ІІ категорії, механіком-водієм прикордонної застави.
Олександр пройшов бойовий шлях, залишаючись відданим присязі та державі. Після служби мав інвалідність та перебував поза військовою службою, однак до останнього залишався вірним Україні та пам’яті про свій шлях Захисника. На жаль, Олександр помер 6 травня 2026 року у лікарні Луцька.
Віталій Колпаков народився 28 листопада 1972 року в селі Остки колишнього Рокитнівського району. У дитинстві разом із родиною переїхав до Рівного. Навчався у місцевій загальноосвітній школі №23.
Після строкової служби в армії заочно закінчив Нововолинський електромеханічний технікум. Працював слюсарем-ремонтником на підприємстві «Рівнеазот», а згодом – у різних організаціях. У червні 2022 року Віталій Колпаков став на захист Батьківщини.
«Після початку повномасштабного вторгнення мобілізували його сина, а через два тижні Віталій добровільно звернувся до ТЦК та СП. Він проходив строкову службу у повітрянодесантних військах, тож мав необхідний досвід. Спочатку перебував на українсько-білоруському кордоні, а згодом його відправили на Запорізький напрямок. Це була дуже добра людина, справжній майстер на всі руки – міг полагодити будь-яку річ. У вільний час полюбляв читати та рибалити», – розповіла мама Захисника.
На жаль, 50-річний старший сержант Віталій Колпаков загинув 2 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку. Тривалий час воїн вважався зниклим безвісти. Лише нещодавно його тіло вдалося ідентифікувати та повернути рідним для гідного поховання.
У Захисника залишилися син, батьки, дві сестри та брат.
Анатолій Токар народився 14 жовтня 1977 року у селі Радиславка. Восени 2022 року чоловік приєднався до лав Збройних Сил України. Солдат загинув 16 листопада 2024 року на Донеччині в районі населеного пункту Селидове під час виконання бойового завдання. До цього часу Анатолій вважався зниклим безвісти і лише 27 квітня цього року завдяки результатам ДНК був ідентифікований.
Василь Павлюк народився 1993 року і проживав у селі Урвенна. Після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну чоловік пішов захищати кордони рідної країни. Із січня 2025 року він вважався зниклим безвісти. Згодом, за результатами ДНК-експертизи встановлено, що Василь загинув.
Вічна та світла пам’ять Захисникам України! Співчуття рідним і близьким воїнів.
