Новина
Рівненщина провела в останню земну путь п’ятьох Захисників
09:55, 14 Травня
На Рівненщині попрощалися з військовослужбовцями, які віддали життя за Україну: Ігорем Холодюком із Острозької громади, Володимиром Мартинюком з Рівного, Андрієм Огородником із Гощанської ТГ, Русланом Ліскевичем із Костопільської громади та В’ячеславом Оверчуком із Сарненщини.
Володимир Мартинюк народився 12 травня 1977 року в Рівному. Навчався у загальноосвітній школі №23, а згодом здобув вищу освіту за спеціальністю «Облік і аудит» в Національному університеті водного господарства та природокористування.
Працював у фінансовій сфері, обіймав керівні посади в Держенергонагляді та рівненському управлінні ДСНС, звідки звільнився у званні капітана. Майже 15 років віддав енергетичній галузі – з 2011 року він працював у «Рівнеобленерго». Спочатку займався аналітикою та аудитом, а згодом очолив відділ розрахунків із клієнтами.
Володимир Мартинюк брав участь в антитерористичній операції на Донбасі, а з початком повномасштабного вторгнення добровільно став на захист Батьківщини.
«Він називав це своїм обов’язком – бути там у складний для країни момент. Це була добра та чуйна людина, яка понад усе любила свою сім’ю. Колеги згадують Володимира як інтелігентного, чесного та принципового фахівця – його поважали і цінували. У вільний час захоплювався спортом, особливо полюбляв футбол та баскетбол», – розповів брат Захисника.
На жаль, 48-річний підполковник Володимир Мартинюк помер 7 травня 2026 року у Дніпропетровській області під час виконання службових обов’язків.
У Захисника залишилися дружина, троє дітей, мама та брат.
Ігор Холодюк народився 25 грудня 1971 року в селі Дерев’янче. У 2026 році захисник вступив до лав Збройних Сил України. 10 травня цього року воїн помер внаслідок важкої хвороби під час проходження військової служби.
Андрій Огородник народився 24 травня 1984 року в селі Симонів. 6 березня 2022 року військовослужбовець став на захист України. Проходив військову службу у складі 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша, виконував бойові завдання у найгарячіших точках. Серце воїна зупинилося 8 травня 2026 року.
Руслан Ліскевич народився 26 червня 1985 року в Костополі. Навчався у школі №5, здобув спеціальність столяра у Костопільському будівельно-технологічному коледжі. Уся його професійна діяльність була пов’язана з автотранспортом – працював далекобійником, знався на автомобілях, умів їх ремонтувати. Одружився, разом з дружиною ростили двох синів.
На службу Руслана Ліскевича призвали у серпні 2024 року. Проходив навчання на військових полігонах на Рівненщині та на Львівщині, був зарахований до складу військової частини Національної гвардії. Навчався також у Німеччині. На службі здебільшого займався ремонтом машин. У травні 2025-го, коли його підрозділ перебував на Покровському напрямку фронту, Руслан отримав від командира бойове завдання. Повідомив дружині, що деякий час зв’язку з ним не буде і що зателефонує, коли повернеться. З завдання солдат Руслан Ліскевич не повернувся. Сім’я отримала повідомлення, що він зник безвісти.
«Ми чекали і до останнього сподівалися, що Руслан знайдеться, що повернеться. Я й досі не можу в це повірити… Але зателефонувала слідча зі Львова й повідомила, що результат трьох експертиз ДНК підтвердив загибель мого чоловіка», – розповіла дружина військовослужбовця Ніна Ліскевич.
У захисника залишилися дружина, двоє синів, мама і брат.
В’ячеслав Оверчук проживав у місті Сарни. У мирному житті його знали як добру, щиру та чуйну людину. Працював різноробочим, мав досвід роботи за кордоном, займався ремонтом автомобілів. Він належав до тих людей, які не проходять повз чужу біду і завжди, за можливості, допомагають іншим.
Для родини В’ячеслав Миколайович був найближчою людиною — люблячим батьком для сина Дмитра та доньки Анастасії, турботливим братом для сестри Наталії, найкращим дідусем для своїх онуків, які його щиро любили і чекали.
У липні 2025 року В’ячеслав Миколайович став до лав Збройних Сил України. Проходив службу у Краматорському прикордонному загоні «Форпост», був кулеметником 3-го відділення. Сумлінно виконував військовий обов’язок, залишаючись вірним присязі та Україні.
3 травня 2026 року під час виконання бойового завдання в Чернігівській області солдат Оверчук В’ячеслав Миколайович загинув.
Вічна пам’ять захисникам! Щирі співчуття рідним та близьким загиблих воїнів. Низько схиляємо голови у скорботі.
