Новина
Рівненщина провела в останню путь Віталія Томіловича та Артура Лобчука
10:00, 29 Червня
На Рівненщині попрощалися із захисниками України – Віталієм Томіловичем із Дубровицької громади та Артуром Лобчуком із Гощанщини.
Віталій Олексійович народився в с. Великі Озери, виріс у люблячій родині. Був турботливим сином для батьків — Олексія Йосиповича та Олени Іванівни, найдорожчим батьком для доньки Уляни та сина Максима, надійним братом і вірним другом.
Навчався у місцевій школі, згодом здобув освіту у МЕГУ ім академіка С. Демʼянчука. У 2014 році став на захист України, брав участь в антитерористичній операції. Із початком повномасштабного вторгнення знову став до лав оборонців, залишаючись вірним військовій присязі та українському народові.
Проходив військову службу у Дубровицько-Зарічнянському ОРВК та військових частинах В4680, В0927, з 2016 по 2021 рік прохожив службу в 732 центральній артилерійній базі озброєння Збройних Сил України, згодом у Сарненському РТЦК ТА СП, 2023 по 2026 рік в 128 окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді
Нагороджений нагрудним знаком ‘Учасник АТО’ та відзнакою Президента України ‘За участь в антитерористичній операції’ та іншими нагородами.
Мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, 21 червня 2026 року помер від поранень, отриманих 20 червня 2026 року внаслідок вогневого ураження із застосуванням ФПВ на оптоволокні в районі н.п. Магдалинівка Запорізької області.
Артур Лобчук народився 24 грудня 1989 року в селі Синів. Дитинство і юність минули в рідному селі. Тут він закінчив місцеву школу, зростав серед мальовничої природи, яку щиро любив. Після навчання працював на різних роботах, зокрема у будівельній сфері. Був працьовитим, відповідальним і скромним чоловіком. Любив риболовлю, цінував прості радощі життя та завжди залишався щирим у спілкуванні з людьми.
Рано залишившись без батьків, Артур навчився самостійно долати життєві труднощі. Попри непрості випробування долі, не втрачав людяності, доброти й готовності допомогти іншим.
«Він був доброю, щирою та працьовитою людиною. Ніколи не відмовляв у допомозі, поважав людей і любив своє рідне село», — згадують односельці.
У 2023 році чоловік приєднався до Збройних Сил України. Сумлінно виконував свій військовий обов’язок. Через стан здоров’я проходив лікування та перебував удома. На жаль, 26 червня серце воїна раптово зупинилося. Йому було лише 36 років.
Вічна пам’ять і шана Захисникам України. Співчуття рідним і близьким Героїв.
