Новина

Рівненщина провела в останню путь трьох Захисників – Юрія Гамзу, Віталія Ковальчука та Андрія Душебу

10:02, 26 Квітня

зображення новини

На Рівненщині попрощались із захисниками – Юрієм Гамзою з Сарненщини, Віталієм Ковальчуком з Гощанської громади та Андрієм Душебою з Рівного.

50-річний Юрій Іванович Гамза був жителем села Глушиця. Після служби в армії працював у будівельній сфері. Його знали як щирого, відповідального та доброзичливого чоловіка, який понад усе любив свою родину і цінував прості, але справжні речі — дім, близьких, працю.

У 2023 році Юрій Іванович став до лав Збройних Сил України. Служив у складі 117 ОМБр, мав позивний «Глушак». Вірний присязі та Україні, він гідно виконував свій обов’язок, ставши на захист рідної землі у найважчий для держави час.

1 серпня 2024 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Желанне, зв’язок із воїном обірвався. Майже два роки Юрій вважався безвісти зниклим. Родина жила надією, вірила і чекала. Та, на жаль, за результатами експертизи підтверджено його загибель.

Віталій Ковальчук народився 29 червня 1979 року в селі Русивель, був молодшим сином. У рідному селі здобув базову освіту, після чого продовжив навчання у Корецькому ВПУ, де опанував фах тракториста — спеціальність, що визначила його подальший професійний шлях.

Трудову діяльність розпочав у місцевому колективному сільськогосподарському підприємстві, а згодом працював механізатором у ТОВ «Дедденс Агро». Відзначався сумлінністю, відповідальністю та користувався повагою серед колег, завжди якісно виконував доручену роботу. Мав золоті руки та щедру душу, ніколи не відмовляв у допомозі й завжди підтримував тих, хто цього потребував.

На захист України став ще у 2014 році. Тоді він добровільно вступив до лав Збройних Сил України, аби дати відсіч окупантам. Після демобілізації повернувся до мирного життя, однак із початком повномасштабного вторгнення він знову не зміг залишитися осторонь — підписав контракт та став на захист України.

Служив електриком 1-го електротехнічного відділення 1-го інженерно-позиційного взводу інженерно-позиційної роти батальйону підтримки спеціального призначення «Азов».

Віталій Ковальчук мужньо виконував свій військовий обов’язок, залишаючись вірним військовій присязі, проявляючи стійкість і відвагу в боях за суверенітет і територіальну цілісність України, за що був неодноразово нагороджений медалями та відзнаками. Він мав багато планів на життя після повернення з фронту, однак здійснитися їм не судилося.

17 квітня 2026 року життя Віталія Володимировича обірвалося на Донеччині під час виконання бойового завдання. Йому назавжди — 46 років. У Захисника залишилися батько, донька, троє синів, маленька внучка та рідні, для яких ця втрата стала невимовним болем.

Андрій Душеба народився 19 жовтня 1992 року в місті Торецьк Донецької області. Навчався у місцевій школі, згодом закінчив Донбаську державну машинобудівну академію за напрямом підготовки «Ливарне виробництво» та здобув кваліфікацію техніка-технолога.

Після навчання працював на автомийці, хімчистці, виробництві меблів, деякий час був таксистом. Під час повномасштабного вторгнення переїхав з Харківської області до Рівного – тут приєднався до місцевого осередку церкви «Життя». У січні 2026 року Андрія Душебу мобілізували до лав Збройних сил України.

«Андрій багато допомагав військовим, довгий час жив в госпіталі, де його завданням було перевозити поранених та просто піклуватися про них. Він любив бути корисним і не втрачав можливості послужити. Хоч Андрій багато планував і думав про майбутнє, він дуже тонко володів майстерністю жити сьогодні. Часто казав, що треба цінувати те, що маєш, а про наступний день подбає Бог. Його смерть стала великою втратою для всіх нас, та його життя точно є надбанням для кожного, хто був з ним знайомий», – розповіли рідні Захисника.

На жаль, 33-річний солдат Андрій Душеба загинув 17 квітня 2026 року під час виконання бойового завдання на Сумщині.

У Захисника залишилися дружина, двомісячна донька, батьки та дві сестри.

Щирі співчуття рідним і близьким, схиляємо голови в глибокій скорботі. Вічна пам’ять і слава воїнам-захисникам.