Новина
Рівненщина провела в останню путь трьох захисників – Віктора Степанця, Олександра Зубенка та Віталія Царука
09:55, 27 Липня
На Рівненщині попрощалися із захисниками України – Віктором Степанцем із Сарненщини, Олександром Зубенком з Дубна, рівнянином Віталієм Царуком.
Віктор Степанець, 1985 року народження, житель села Томашгород Рокитнівської громади. У Збройних Силах України обіймав посаду інспектора прикордонної служби. На жаль, 21 липня 2026 року під час проходження військової служби на Чернігівщині військовослужбовець помер.
Зубенко Олександр Олексійович народився 14 жовтня 1975 року. Навчався у Дубенській ЗОШ №6, по закінченню якої вступив до Дубенського професійно-технічного училища, де здобув професію електрика. Трудовий шлях Олександра Олексійовича розпочався на Дубенському ливарно-механічному заводі, працював токарем. До мобілізації працював монтажником на підприємстві ТОВ “Агнес”. Захоплювався риболовлею, любив читати книги, був доброю, щирою людиною і вірним другом.
У березні 2024 чоловік приєднався до лав ЗСУ. Служив кулеметником стрілецького відділення. Мужньо виконував бойові завдання на одному з “найгарячіших” напрямків фронту – Покровському, де, на жаль, загинув, віддавши своє життя у бою за волю та незалежність України. Був посмертно нагороджений відзнакою “Хрест Воїна – Єгеря” 1 ступеня. Тривалий час вважався зниклим безвісти. Життя Олександра обірвалося 6 травня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі села Семенівка Покровського району Донецької області.
Віталій Царук народився 6 січня 1990 року в Рівному. Навчався у загальноосвітній школі №11, а згодом здобув фах столяра у Вищому професійному училищі №1.
Після навчання працював на підприємстві «Янтар Полісся», а згодом відкрив власну ювелірну майстерню. У грудні 2024 року Віталія Царука мобілізували до лав Збройних сил України.
«Він був людиною з великим серцем і золотими руками. У Рівному, та й далеко за його межами, Віталія знали як надзвичайно талановитого ювеліра. З-під його рук виходили справжні шедеври, чудові прикраси, які дарували людям радість. Але найбільшим його талантом було вміння любити життя і людей. Для своєї родини він був надійною опорою та всесвітом. Особливим приводом для його гордості був син – зараз хлопчику всього 10 років, і батько вкладав у нього всю свою душу, вчив бути чесним і сильним», – розповіла дружина Захисника.
На жаль, 36-річний солдат Віталій Царук загинув 22 липня 2026 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
У Захисника залишилися дружина, син, батьки, брат і сестра.
Вічна слава і шана захисникам! Щирі співчуття рідним та близьким.
