Новина
Рівненщина провела в останню путь чотирьох захисників
09:55, 18 Серпня
На Рівненщині провели в останню земну дорогу захисників – Віктора Хомича з Володимиреччини, Сергія Шевченка з Рівного, Віктора Воробʼя з Малолюбашанської громади та Сергія Гродського з Млинівської ТГ.
Сергій Шевченко народився 27 листопада 1976 року в Рівному. Навчався у загальноосвітній школі №22, а згодом здобув професію будівельника у Вищому професійному училищі №1.
Після навчання працював на станції технічного обслуговування, згодом – охоронцем у супермаркеті та водієм у музичному училищі Рівного. У грудні 2023 року Сергія Шевченка мобілізували до лав Збройних сил України.
«На початку повномасштабного вторгнення чоловік добровільно пішов до територіального центру комплектування, але йому сказали чекати. Він не розповідав про службу, завжди заспокоював та оберігав від поганих новин. Майже весь час перебував на Покровському напрямку. Сергій був доброю, справедливою та щирою людиною, яка завжди говорила правду і ніколи не боялася висловити свою думку. У вільний час любив рибалити та ходити до лісу, де міг відпочити душею і побути наодинці з природою», – розповіла дружина Захисника.
На жаль, 48-річний солдат Сергій Шевченко загинув 21 серпня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Воїн вважався зниклим безвісти. Лише нещодавно його тіло вдалося ідентифікувати та передати рідним для гідного поховання.
У Захисника залишилися дружина та двоє братів.
Віктор Хомич народився у 1975 році в селі Воронки. Чоловік проходив військову службу у 425-му окремому штурмовому полку «Скеля». Воїн до останнього залишався вірним військовій присязі та сумлінно виконував свій обов’язок. Віктор загинув 20 червня 2026 року під час виконання бойового завдання.
Віктор Воробей народився 24 лютого 1999 року у селі Данчиміст. Продовжив навчання в Костопільському будівельно-технологічному коледжі та згодом здобув ступінь магістра в Національному університеті водного господарства та природокористування. До служби в ЗСУ працював в ТОВ «Українській лісопильні».
Віктор був надзвичайно ерудованою, спокійною та глибокою людиною. Захоплювався історією, активно займався спортом та любив футбол. Понад усе цінував природу, гори, ліс та прогулянки зі своїми собаками. Був пристрасним читачем, самостійно вивчав іноземні мови та мріяв одного дня відкрити власну бібліотеку.
З дитинства цікавлячись військовою справою, Віктор прийняв свідоме й тверде рішення захищати Батьківщину. Сказав рідним, що ховатися не буде, і 5 серпня 2024 року став до лав Збройних Сил України. Служив гранатометником механізованого відділення (мав поклики «THRALL», а згодом — «Часник»).
29 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Солоне Покровського району Донецької області зв’язок із Воїном обірвався. За результатами проведених експертиз загибель Героя офіційно підтвердилася.
«Слів завжди буде замало, щоб описати, якою людиною був наш Вітя. Розумний, мудрий, спокійний, щирий і неймовірно світлий… Він збирав книги, а найважливіші думки записував до записника. Коли я запитувала про таку кількість книжок, він відповідав, що одного дня відкриє власну бібліотеку.
У його улюбленій книзі «Шлях мирного воїна» залишилися підкреслені ним слова: «Воїн не шукає смерті й не тікає від неї. Смерть — це не сумно; сумно те, що більшість людей взагалі не живе по-справжньому».
Він зробив свій вибір, бо не міг залишатися осторонь. Вітя був справжнім воїном за характером — сильним, гідним, мужнім і водночас дуже добрим. Він так і не встиг відкрити свою бібліотеку, але залишив по собі цілий світ знань, любові та світла. Наш брат, наш воїн, наша гордість…», — зі спогадів сестри та брата.
Сергій Гродський народився у 1996 році у селі Підгайці. Після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну чоловік пішов захищати кордони рідної країни. Солдат, гранатометник 1 десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу 4 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону, Сергій Гродський загинув 26 липня 2026 року під час виконання бойового завдання із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України внаслідок підриву на невідомому вибуховому пристрої.
Схиляємо голови у скорботі! Співчуття рідним і близьким.
