Новина
Рівненщина попрощалася з п’ятьма захисниками
09:55, 28 Липня
На Рівненщині попрощалися з військовими: Олександром Диканчуком із Вараської громади, Андрієм Савчуком із Березівської ТГ, Костянтином Верзуном із Сарн, Андрієм Лопатнюком із Зорянської громади, Миколою Гуриним із Малинської тергромади.
Олександр Диканчук народився у Вараші. Навчався у школі селища Рафалівка, згодом здобув професію у ПТУ ВП РАЕС. Працював у будівельній сфері. До лав Збройних Сил України долучився 12 травня 2025 року. У війську служив старшим навідником взводу протитанкових ракетних комплексів 3-го механізованого батальйону 159-ї окремої механізованої бригади. Життя воїна обірвалося 18 липня 2026 року під час виконання бойового завдання в Харківській області.
Андрій Савчук народився 14 вересня 1989 року. Проживав у селі Березове Березівської громади. Служив стрільцем – помічником гранатометника мотопіхотного батальйону. З грудня 2023 року воїна вважали зниклим безвісти. У липні 2026 року за результатами ДНК-експертизи було підтверджено загибель військовослужбовця. Андрій загинув 20 грудня 2023 року на Донеччині.
Костянтин Верзун народився у 1979 році. Проживав у місті Сарни. Закінчив Сарненську загальноосвітню школу №1, згодом навчався у СПТУ №21. Після здобуття освіти проходив строкову військову службу, а повернувшись до мирного життя, працював будівельником.
Його знали як щиру, працьовиту та відповідальну людину. Він умів цінувати прості радощі життя, любив футбол, із задоволенням проводив час на природі, збирав гриби та ягоди. Саме таким – добрим, відкритим і щирим – Костянтин назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів і всіх, хто його знав.
У березні 2022 року добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Службу проходив на посаді оператора-сапера. 22 липня 2026 року під час виконання бойового завдання у місті Краматорськ Донецької області життя Захисника обірвалося внаслідок ураження ворожим FPV-дроном.
Андрій Лопатнюк народився 12 листопада 1980 року у селі Новостав. Дитинство та юнацькі роки провів у рідному селі Диків. З 1 по 9 клас навчався у Білівській школі. Після закінчення школи вступив до Клеванського професійного училища, де здобув професію тракториста. Після завершення навчання працював в Агрохолдингу «Зоря», де зарекомендував себе як відповідальний, сумлінний і працьовитий працівник.
29 травня 2025 року чоловік приєднався до лав Збройних Сил України. Проходив військову службу на посаді кулеметника стрілецького відділення.
09 листопада 2025 року родина отримала трагічну звістку про те, що Андрій вважається зниклим безвісти під час виконання бойового завдання в районі західної околиці населеного пункту Охотниче, Пологівського району Запорізької області. Понад рік рідні жили надією та вірою в його повернення, щодня чекаючи на звістку про те, що він живий. Проте згодом надійшло офіційне підтвердження найстрашнішого – 09 листопада 2025 року Андрій Лопатнюк загинув, до кінця виконавши свій військовий обов’язок перед Україною.
Микола Гурин народився 16 серпня 1972 року у селі Малинськ. Тут пройшли його дитячі та юнацькі роки. Після навчання у Малинській школі здобув професію машиніста-тракториста, проходив строкову військову службу, працював, створив міцну родину. Разом із дружиною Любов’ю виховали двох дітей – доньку Валентину та сина Богдана, дочекалися онука. Рідні, друзі та всі, хто знав Миколу Олександровича, пам’ятають його як добру, щиру, працьовиту й відповідальну людину, люблячого чоловіка, турботливого батька та дідуся.
До лав Збройних Сил України приєднався 17 липня 2024 року. Проходив службу на посаді стрільця-оператора штурмової роти. 25 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання в курській області захисник зник безвісти. Згодом родина отримала звістку, що Микола загинув під час виконання бойового завдання. Йому назавжди залишиться 52 роки.
Щирі співчуття рідним і близьким. Вічна пам’ять захисникам.
