Новина
Рівненщина попрощалася з двома Захисниками — Іваном Кривком та Валерієм Овдійчуком
09:35, 12 Травня
На Рівненщині попрощалися з військовими: Іваном Кривком із Сарненської громади та Валерієм Овдійчуком – із Костопільської.
Іван Юрійович Кривко народився 22 лютого 1978 року у селі Сварині. Згодом його життя було тісно пов’язане із селом Городець, де він проживав, працював, створив родину та виховав дітей. Саме тут його знали як добру, щиру й працьовиту людину, яка користувалася повагою серед односельців і близьких. Все своє життя присвячував родині, близьким людям, чесній праці та турботі про тих, хто був поруч.
16 жовтня 2025 року Іван Юрійович став до лав Збройних Сил України. Проходив службу у складі 425-го окремого штурмового полку «Скеля». Як справжній патріот своєї держави, він мужньо виконував військовий обов’язок, ставши на захист рідної землі, свободи та майбутнього України.
11 січня 2026 року солдат Кривко Іван Юрійович загинув під час виконання бойового завдання у Бахмутському районі Донецької області.
Разом зі своєю коханою дружиною Іван Юрійович створив велику та дружню сім’ю, виховав п’ятьох дітей у любові, повазі та підтримці. Для дружини він був надійною опорою, люблячим чоловіком і людиною, на яку завжди можна було покластися. Особливою радістю для нього були троє онуків, яким він дарував тепло, турботу та щасливі миті поруч.
Його поважали за добре серце, мудрість, чесність і готовність допомогти кожному, хто цього потребував. Для своєї родини Іван Юрійович назавжди залишиться люблячим чоловіком, турботливим батьком, дідусем та світлою людиною, пам’ять про яку житиме у серцях рідних, друзів і всієї громади.
Валерій Овдійчук народився 4 червня 1983 року в Піскові. Закінчив сільську школу, вивчився на водія. Працював здебільшого на тимчасовій роботі.
На службу чоловіка мобілізували у червні 2024 року. Після проходження навчання на військовому полігоні Валерія зарахували старшим стрільцем-оператором єгерського батальйону в/ч А4056. У серпні того ж року його підрозділ вирушив на Покровський напрямок фронту.
«Вони прибули на місце 16 серпня. Наступного дня з ним ще був зв’язок, а потім він зник. На той час я саме приїхала з-за кордону і розшукувала через ТЦК, де служить мій брат. І ось приходить сповіщення, що Валерій зник безвісти. Я розшукувала будь-яку інформацію про нього, знайшла рідних побратима, з яким вони разом вийшли на позицію. Побратим також зник безвісти. Наприкінці квітня цього року нам зателефонували з Хмельницького і повідомили про збіг ДНК-профілю. На першому бойовому виході Валерій загинув», – розповіла двоюрідна сестра Людмила.
З близьких родичів у нашого захисника залишилася мама.
Щирі співчуття рідним і близьким. Вічна пам’ять захисникам.
