Новина
“На щиті” додому повертається Олександр Подвишенний
10:54, 06 Грудня
Додому “На щиті” повертається командир стрілецької роти 56 ОСБ 104 бригади тероборони ЗСУ, капітан Олександр Подвишенний. Захисник загинув 30 травня 2024 року, захищаючи Україну в н.п. Кринки на Херсонщині. Офіціно про загибель повідомили за пів року після трагедії. Прощання відбудеться через 1,5 роки, як нестало воїна.
Олександр – патріот, громадський та політичний активіст, принциповий, ідейний, випускник Острозької академії, учасник “Правого сектору”, голова громадської організації “Права ініціатива”. Олександр був журналістом, автором низки суспільно-політичних статей на нашому сайті “Горинь інфо” та позаштатним кореспондентом всеукраїнської газети “День”.
Пр поверненя додому повідомила дружина Олександра – Дарія Борисович.
“Друзі, нашого Сашка повернули додому. Після сумної звістки, яка прийшла півтора року тому, ми довго чекали на нього. Хотіли одного — аби була можливість гідно провести в останню дорогу.”
Попередня дата прощання у наступну суботу, 13 грудня, о 10:00 годині на Майдані Незалежності в Рівному.
Олександр Подвишенний був вірний своїм переконанням. На своїй фейсбук-сторінці 8 березня 2024 року він написав:
“Ніколи не здаватися в полон, ніколи не зрадити присягу українській Нації. Тоді, коли важко, коли безвихідь, коли немає надії – боротися і йти всупереч усім але. За нами наші родини, наша Батьківщина, все святе та недоторкане… Здобути, або не бути. Зі щитом, або на щиті. Шлях воїна – це йти до Кінця.“
У Фейсбуці брат Олександра Михайло Онуфер та його дружина – Дарія писали:
“…Сашко це про постійну боротьбу проти росії, відстоювання інтересів громади та Дії. Боронив українську ідею в Києві під час Революції гідності в 2013-2014 роках, з початком повномасштабного вторгнення на північних кордонах, поблизу Часового Яру та в Кринках.
Сашко це:
1. Бути єдиним офіцером в Кринках та 75 днів безперервно відбивати наступ противника на лівому березі Дніпра.
2. Погодитися на операцію, не вміючи добре плавати, бо ти командир і маєш вести за собою.
3. Відмовитися від евакуації після поранення, бо є «пріоритетніші» хлопці.
4. Особисто знищити в стрілецькому бою з десяток росіян та в переддень загибелі винести з побратимом морпіхом на точку евакуації 5-ох важкопоранених суміжників.
5. Одним із перших підписати контракт в новоствореному ТРО в січні 2022 року, бо буде війна і треба захищати, та бути одним з кращих випускників першого курсу «Вишкіл капітанів» в ТРО.
6. Безмежно любити кохану дружину та маму, бути моїм найкращим другом попри все.
Пишаюся життям, яке ти жив, брате. Зроблю усе, щоб повернути твоє тіло додому і продовжити початі тобою великі справи.
Разом з тим, прошу Генеральний штаб ЗСУ вплинути на 38 окрему бригаду морської піхоти, в оперативному підпорядкуванні якої він перебував, і яка за пів року не спромоглася призначити та провести службове розслідування за даним фактом.”, – написав Михайло.
“Сашка не стало 30 травня 2024 року. Він брав участь в обороні Кринок на Херсонщині й був єдиним офіцером на лівому березі. Він був талановитим і проривним у всьому, за що брався: в літературі, науково-дослідній діяльності, політиці, педагогіці та військовій справі. Українська Держава завжди була для Сашка понад усе. Він доводив свою відданість справами й рішеннями: під час Революції Гідності, АТО, у громадській діяльності в період до повномасштабного вторгнення. А ще тонко відчував людей, вмів вести за собою, був лідером. На початку 2022 року, коли Сашко був переконаний, що повномасштабна війна неминуча, приєднався до 104 бригада тероборони ЗСУ Рівненщина. І найкраща шана, яку ми можемо віддати йому — це продовжувати власними діями доводити нашу вірність і відданість нації.”, – написала дружина.
