Новина

Морпіху з Володимирця колеги подарували мікроавтобус для служби

13:06, 05 Вересня

зображення новини

Андрій Нічик з Володимирця на службі у ЗСУ вже чотири місяці. До того працював водієм у ТОВ «Володимирецьтранссервіс». У перші дні повномасштабного вторгнення їхні автобуси  були єдиними зв’язковими між Києвом і Володимирцем.

Про морпіха з Володимирця розповіли на сайті Володимирець.City.

У ті люті дні лютого місяця автобуси ТОВ «Володимирецьтранссервіс» забирали людей з Києва з під бомбувань, поки можна було проїхати. Коли потрапляли в зони обстрілів, пасажирам доводилось падати на підлогу автобусів, а водіям їхати швидко і вперед, бо…

Бачили страхіття руйнувань після деокупації. Вони перші, хто відновив автобусне сполучення із Києвом у нашому регіоні. Сьогодні колектив компанії працює, волонтерить і захищає Україну на передових позиціях.

Їх мобілізований працівник Андрій Нічик на кілька днів потрапив додому після навчання у Британії. Нині він служить морпіхом у 36 ОБрМП. У Великобританії вчились воювати з ворогом у житлових кварталах і захищати населення міст.

Приїхав Андрій додому і обов’язково – на фірму. До колег, до хлопців. Розпитували, розказував. Шеф, Петро Качинський, запитав: «Андрій, що потрібно?». Армії України нині треба все…

Приїхав Андрій потягом додому. А поїхав – зеленим «течиком», повним усякої провізії.

За дві доби Петро Качинський з колективом купили, підрихтували і «позеленили» транспорт. Ще й знеслися гостинцями. Паливом у дорогу забезпечили райдержадміністрація і сільрада. Чималі гостинці зібрали колеги дружини. А увечері з Волонтерського Центру привезли вантаж з продуктами, масксітками, медициною, малюнками дітей, гостинцями і Бібліями від капелана.Таким був на старті транспортний засіб і так готували до бойових умов.

Перед від’їздом у дворі зібралися друзі, родина. Дружина Ольга радіє короткочаній гостині і слізно дякує усім, хто так щиро кинувся допомагати її чоловіку.  Вона хвилюється за коханого щодня. У ролі дружини військового вона ще мало.

У дорогу Андрій виїхав рано – чимало треба проїхати до Миколаївщини, де тепер базується частина. Але їхав під враженнями – які, все-таки, наші люди чудові! Гуртом ми обов’язково переможемо!