Новина
Де славлять “радянську батьківщину” на Рівненщині
18:00, 06 Червня
Рівненський історик Андрій Живюк повідомив, що вчора до нього звернулися мешканці села Дермань, яке знаходиться у Здолбунівському районі Рівненської області. Проблема стосується декомунізації місцевого об’єкта радянського спадку, який досі прославляє тоталітарний режим.
Історик розповідає “За чию свободу загинули дерманці?“:
“В центрі села за радянських часів часів встановлено пам’ятник загиблим у роки Другої світової війни односельцям. Напис вказує, що полягли вони “за свободу і незалежність радянської батьківщини”, себто СРСР. Зазначена дата “1941-1945” відсилає до наративу “великой отечественной войны”. Увінчує композицію орден тієї самої “великой отечественной” із зіркою та серпом і молотом.
На пам’ятникові зазначено 27 імен (Хомич О.П. повторюється двічі), подекуди прізвища та ініціали вказано з помилками. На жаль, не про всіх загиблих вдалося віднайти інформацію. Тому підсумуємо те, що відомо.
П’ятеро дерманців були мобілізовані навесні 1944 р., четверо з них загинули – в Сілезії, Східній Пруссії, Литві, один зник безвісти. Чотирнадцять мобілізовані раніше, в 1940-1941 рр., причому половина з них – 23 червня 1941 р. Десятеро з цієї хвилі зникли безвісти, троє померли в нацистських таборах.
Забраний до радянського війська у 1941 р. Юхим Андрощук якимось чином врятувався на початку німецько-радянської війни, однак 20 травня 1944 р. вбитий НКВД як вояк УПА.
Іще двоє загиблих також мали безпосередній стосунок до українського підпілля. Учасник повстання ОУН на Залужжі проти польської влади 2-3 вересня 1939 р. Микола Турчин згодом зник безвісти як червоноармієць. Учитель Сидір Нестерчук, котрий загинув 16 серпня 1944 р. у Литві, був до призову одним з керівників районного проводу ОУН.
За чию свободу вони воювали? Вочевидь, що не за “радянську батьківщину”. Стало б відомо про їхню участь в українському підпіллі раніше – не було б їхніх імен на пам’ятникові.
То кому ж цей пам’ятник? Без сумніву тим, хто поклав своє життя в протистоянні з двома тоталітарними режимами – нацистським і більшовицьким – за свободу України.
До чого ж тоді отой напис на ньому? Бо так веліла окупаційна комуністична влада. Керівництву Мізоцької селищної (територіальної) громади, до якої належить Дермань, варто було б пригадати, що декомунізаційні закони ухвалені в Україні вісім (!) років тому. Війна ж з росією триває десятий рік.”
Фото ліворуч – колишнє, праворуч – теперішнє.
Читайте також: “Місто Рівне якісно декомунізували, а область – ще ні“
