МЕТА ПРОЕКТУ

Рівненська область це близько однієї тисячі населених пунктів. Більшість із них села. Через своє природо-географічне становище цей регіон став колискою повстанського руху, як колись Холодний яр. Великі лісові масиви, болота, пересічена місцевість та досить патріотичне населення  – це все сприяло тому, щоб як у пісні про Василя Івахіва: “Там десь далеко на Волині створилась армія УПА”. Умови були настільки сприятливими, що в часі другої світової в цих краях встигли заснуватися та діяти збройні відділи різного політичного спрямування. Наприклад отаман Тарас Боровець (Бульба) створив свою Поліську січ за завданням уряду УНР в екзилі, свої воєнізовані загони створює мельниківське крило розділеної ОУН. Проте у 1942 -43 рр. всі ці відділи підпорядковують ся бандерівській ОУН та постає вже всім відома Українська повстанська армія.

УПА набула такого поширення, що практично не має населеного пункту з якого не було б “хлопців з лісу”.  Це в свою чергу вело до того, що в часі другої світової влада нацистів була зосереджена лише в великих містах, а з часом упівські загони починають робити спроби штурму і більших населених пунктів. Починаючи з 1943 року починаються перманентні сутички із комуністичними партизанами. Однак найбільші та найкривавіші бої упівців очікували після повернення червоної влади. Чекісти методично заповзялися знищувати загони задіючи найрізноманітніші методи – від провокацій – створення так званих легендованих груп які лише маскувались під повстанців, до методичних облав та лісів та сіл, виселення та репресій всіх хто міг співпрацювати з українським підпіллям.

Для розуміння унікальності цієї території варто згадати про таку подію першу Конференцію поневолених народів Європи й Азії. Тут зібралися представники 13-ти народів, що воювали на той час у лавах УПА. Всього у роботі конференції брало участь 39 делегатів. Ця подія була настільки секретна, що до цих пір деякі історики  зазначають три населених пункти в яких вона могла відбудитися. Крім того ця подія була настільки безпрецедентна оскільки участь у ній взяли участь одразу двоє представників Бюро проводу ОУН ­ керівник Проводу ОУН Роман Шухевич-«Тур» і референт СБ М. Арсенич-«Михайло».

 Ще одна визначна подія пов’язана із Рівненщиною – це звісно бій під Гурбами у 1944 році. Коли ще тривала війна з нацистами – російський режим кинув проти повстанців 4 піхотні бригади, танковий батальйон, авіацію та кавалерійський полк НКВД, а це близько 15 000 бойовиків.

Також, на Рівненщині народились чи спочили засновники УПА – Клим Савур та Василь Івахів, видатний художник Ніл Хасевич, генерал армії УПА Леонід Ступницький, останній провідник ОУН на Волині Анатолій Маєвський та сотні менш відомих та видатних борців. Проте, чи ці події та борці є внесеними у нашу ментальну карту? Чи окреслили ми ці “місця пам’яті”?

За визначенням Українського інституту національної пам’яті – “Місця пам’яті – це не лише матеріальні пам’ятки, що нагадують про певні історичні події. Кожне місце пам’яті виконує функцію консолідації українського народу довкола героїчних або трагічних сторінок історії України. Такі місця можуть мати локальне або загальнонаціональне значення.”

Пам’ятники, меморіали, могили – це ще й спосіб картографування місцевості визначення, що вона “своя”. Карта та позначення на ній – є не тільки об’єктом фізичним, але й ідейним. Імперії завжди максимально наповнювали простори підкорених народів своїми символами. У Рівному лише під час повномасштабної війни спромоглися прибрати із центрального парку Шевченка пам’ятник та могилу більшовика Дундича. А  донедавна на екскурсіях у парком біля його постаменту розповідали про видатного революціонера, який воював проти Української народної республіки. Ще донедавна (до 2016 року )на Рівненщині було місто Кузнецовськ (тепер Вараш) назване на честь російського провокатора та терориста, який своїми діями підставляв українське підпілля. Гіркоти додає те, що у 1947 році урядом СРСР було проведено каральну операцію «Захід», внаслідок якої з Рафалівського району до Казахстану та віддалених районів Сибіру було виселено 374 особи (104 сім’ї) – членів родин учасників ОУН та УПА. Виселення торкнулося і сімей з Вараша.

На жаль, за вже більш ніж 30 років незалежності ні на рівні держави ні на обласному не було здійснено комплексного дослідження із подальшим нанесенням на карту місці боїв, загибелі чи просто встановлених місцевими жителями пам’ятників воїнам УПА. Більшість таких ініціатив походили із громадського середовища та були фрагментарними.  У 2010 році Рівненська обласна рада прийняла окреме рішення “№ 1538 Про збереження і утримання пам’ятників, хрестів, каплиць, меморіальних дощок, встановлених  в пам’ять про полеглих українських патріотів”. Проте далі декларацій справа не пішла. Крім того, до цього часу в Повному переліку пам’яток археології, історії та монументального мистецтва Рівненського району (див.https://rrda.rv.gov.ua/istoriko-kulturna-spadshchina-rajonu  ) включено 13 Пам’ятників жертвам УБН (рус. Украинских банд националистов), що є відображенням радянського погляду на події 20 ст.

Саме тому виникла ідея створити інтерактивну карту місць пам’яті про УПА на Рівненщині. І ця ідея отримала підтримку від Українського Культурного Фонду.

Наша команда розуміє, що охопити все відразу – складно  фізично і матеріально. Саме тому ми поставили за ціль дослідити 50 об’єктів присвячених УПА (пам’ятників, могил та ін.).

Кожна пам’ятка яку ми дослідили має свою історію яка поєднує в собі власне джерела та місцеві перекази. Хочемо розповісти більше про цікавий об’єкт величезний хрест на кладовищі у с. Кунин. Він присвячений загиблим жителям у загонах УПАта тим кого радянські карателі вивезли на заслання. Що цікаво, хрест встановлено вперше 1 946 році. Тобто в той час коли де факто тут уже панувала радянська влада проте були ще вкрай сильні позиції загонів УПА. Однак згодом комуністи змогли знищити цей хрест Але вже в 60-х місцеві таємно його відновлюють знову. Проте як раніше хрест не простояв надто довго. Однак вже в 1994 році в незалежній Україні цей хрест знову відновлює місцева громада і зараз він продовжує бути нагадуванням того, що національна пам’ять набагато сильніша аніж конструкти які насаджувалися держапаратом. Додаткової ваги цьому хресту надає той факт, що буквально в метрі від нього розташоване поховання упівців сотні Ясенка які загинули обороняючи село від більшовиків. Проте ця могила аж до незалежності була безіменною лише порівняно недавно на місці поховання встановили пам’ятник.

Сьогодні наш проект особливо на часі. Однак  він  актуальний уже не перший десяток років. Одна із проблем дослідження полягає в тому, що щороку відходять у засвіти люди,  які знали  про місця розташування могил, пам’ятників чи місць боїв. Зникають села на цвинтарях яких були поховані повстанці. На жаль, писемні ж джерела досить часто дуже не точні, оскільки змінюється топографія самої місцевості.

Таким чином ми плануємо, започаткувати платформу яка стане відкритою для усіх краєзщнавців та дослідників визвольного руху як для отримання інформації так і для доповнення її новими це не зареєстрованими об’єктами та історіями про них. Крім того нанесення на карти дозволить створювати туристичні, освітні маршрути і найголоінвше зберегти пам’ять про тих хто боровся за нашу свободу.