Центральним об’єктом на території смт. Соснове є масивний бетонний хрест волинського типу. Висота цього хреста становить 2 метри. Він вражає своєю масивністю та символізмом, висловлюючи вдячність і вшанування воїнам, які віддали свої життя за Україну. У центрі хреста різблено тризуб. Хрест встановлений на масивній бетонній основі. На бетонній основі розміщена епітафія, яка віддзеркалює суть цього пам’ятника: «Воїнам, що віддали свої життя за Україну». Цей текст вказує на важливість та гідність тих, хто пожертвував своїми життями для захисту України та її незалежності. Пам’ятник цілком інтегрований у середовище смт. Соснове та слугує як символ вдячності й пам’яті про важливі подвиги в минулому.
Площа скверу разом із радянським памятником 0,126 га., окремо 0,05 га. Висота над рівнем моря (Балтійська система): 175.00 метрів. Об’єкт «Хрест Воїнам, що віддали свої життя за Україну» розташований у центрі селища на вулиці Шевченка. Територія, на якій встановлений хрест, є рівниною, що робить його видимим та доступним для глядачів та відвідувачів. У близькості від хреста розташований флагшток, який символізує патріотизм та вшанування пам’яті загиблих воїнів. Флагшток може використовуватися для вивішування прапора України на важливі святкові та вшанувальні заходи. Загалом, територія цього об’єкта є відкритою та спрощеною, що дозволяє глядачам зосередитися на символіці хреста та віддати шану загиблим воїнам.
Територія навколо меморіалу є частиною центру селища. Окрема ділянка не виділена.
Пам’ятник було відкрито за кошти меценатів 15 жовтня 2017 року за участю представників місцевої влади, ветеранів АТО та громадськості. Під час заходу голова Березнівської РДА Віталій Люшин вручив нащадкам воїнів УПА «Зіньку» та «Нестору» відновлені повстанські нагороди[1]. Освятив пам’ятник благочинний Березнівського району Мирослав Синиця[2]. Пам’ятник є символічним меморіалом і присвячений усім борцям за незалежність із с. Соснове. Серед них члени ОУН, воїни УНРА-«Поліська Січ» та УПА. Оунівцями були Олевська Ніна (1927 р. н., засуджена радянською владою в 1945 р. до 15 років каторжних робіт)[3] Наприклад, у Сосновому (раніше — Людвипіль) в 1909 р. народився Рудика Адама Микитовича («Шавула, «Шакал»). Він був командиром сотні І-ї групи УПА, яка 28 березня 1943 року героїчно вела бій із переважаючими силами гітлерівців у селі Людвипіль. Був поранений у цьому бою[4], з 12 вересня 1943 р. командир одного з відділень бойової групи «Бористена» (Дмитра Корінця), із жовтня 1943 по квітень 1944 рр. був заступником командира загону «ім. Остапа» групи «Заграва», 14 квітня 1944 р. очолив цей загін[5]. Учасник боротьби проти червоних партизан та німецьких військ, здійснив рейд у північні райони Рівненщини та Пінської області Білоруської РСР для боротьби із червоними партизанами[6]. Учасник бою з радянськими партизанами та польськими воєнізованими формуваннями 16 листопада 1943 року біля Мочулянки та акції витіснення червоних партизан за Случ у 1944 р. (рейд був вкрай невдалим, «Шавула» не зміг реалізувати план через недостовірні розвіддані, а втрати повстанців були великими, понад 50 вбитими, близько 40 пораненими і стільки ж у полоні[7], інші джерела говорять про 100 вбитих повстанців[8]). Влітку 1944 р. брав участь у боях проти НКВС біля Корця і Березного[9]. Проте за даними НКВС його загін був розбитий ще весною 1944 р., а сам «Шавула» загинув 2 червня 1944 р.[10]. У Сосоновому власне й розміщувалася часто сотня «Шавули», яка боролася з німецькими військами. У відповідь на активізацію повстанського руху і шкоду для німців підрозділи Вермахту з Рівного, Костополя, Межиріча, і Березного в кількості 1500 бійців напали на відділ УПА курінного «Шавули» 28.03.1943 р.[11]. Це фактично була каральна акція проти УПА. На підтримку повстанцям прийшла сотня «Скирди» (сотенний — Довгалець Андрій Маркович). У німців на озброєнні були гармати і гранатомети, проте 4 спроби наступу виявилися невдалими. Після масованої артпідготовки в наступ пішла німецька піхота, проте значну її частину знешкодили повстанці кулемети. Також повстанцям вдалося ліквідувати батарею мінометників. Втративши 70 вбитих і 5 автомобілів німці вирішили відступити до Костополя. Втрати повстанців — 17 вбитими, 9 безвісти пропавши і 20 поранених[12]. Інші джерела говорять, що повстанці не втримали селище і відступили в ліс, а німці за для помсти за втрати спалили сам Людвипіль і сусіднє село Губків[13]. У результаті загинуло 1317 жителів Людвиполя[14]. На думку дослідника історії «Поліської Січі» та біографії Т. Бульби-Боровця Івана Ольховського, 28 березня 1943 році Людвиполь захищали «бульбівці», а бійці «Шавули» в цей же день дали бій німцям у Великих Селищах. Як доказ захисту Людвиполя «бульбівцями» він наводить свідчення секретарки Т. Бульби-Боровця Галини Кухарчук-Петренко[15]. Також у Сосоновому в 1941 р. розміщувався штаб «Поліської Січі». У 1943–1944 р. Соснове було центром повстанського району № 5 «Скеля» Костопільського надрайону «Долина» ВО «Заграва»[16].
[1] На Рівненщині відкрили пам’ятник «Воїнам, що віддали свої життя за Україну». Рівне1. URL: https://rivne1.tv/news/85955-na-rivnenshchini-vidkrili-pamyatnik-voinam-shcho-viddali-svoi-zhittya-za-ukrainu
[2] В смт. Соснове відбулося відкриття пам’ятника «Воїнам, що віддали свої життя за Україну». Березнівська районна державна адміністрація. URL: http://brrda.gov.ua/articles/2017/10/17/v-smt-sosnove-vidbulosya-vidkrittya-pamyatnika-voy/
[3] Реабілітовані історією. Рівненська область. Кн. 7. Рівне, 2017. С. 325
[4] Денищук О. Боротьба УПА проти німецьких окупантів. Хронологія подій. Рівне, 2008. Т. 1: Волинь. С. 43–44.
[5] Літопис УПА. Київ-Торонто, 2010. Т. 14: УПА й запілля на ПЗУЗ. 1943–1945. Нові документи. С. 43
[6] Літопис УПА. Київ-Торонто, 2007. Т. 9: Боротьба проти повстанського руху й націоналістичного підпілля: протоколи допитів заарештованих радянськими органами державної безпеки керівників ОУН і УПА. 1944–1945. С. 675, 778–780
[7] Сухих А. Боротьба Тернопільського партизанського з’єднання ім. М. С. Хрущова проти військової округи УПА «Заграва» (1943—1944 рр.). Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. Запоріжжя, 2014. Вип. XXXIX. С. 151
[8] Україна-Польща: важкі питання. Матеріали V Міжнародного семінару істориків «Українсько-польські відносини під час Другої світової війни», Луцьк, 27–29 квітня 1999 року. Т.5. 2001. С. 125
[9] Содоль П. Шавула, Шакал. Українська Повстанча Армія, 1943–49: довідник другий. Нью-Йорк: Пролог, 1995. С. 110.
[10] Справка о составе южной, восточной и северной групп УПА на 1944 год. ГДА СБУ. Ф. 13. Спр. 372. Т. 5. С. 2. URL: https://avr.org.ua/viewDoc/21844
[11] Мірчук П. Українська Повстанська Армія 1942–1952. Мюнхен, 1953. С. 35
[12] Денищук О. Боротьба УПА проти німецьких окупантів. Т. 1. Волинь. Хронологія подій. Рівне, 2008. С. 43–44
[13] Муковський І. Т., Лисенко О. Є. Українська повстанська армія та збройні формування ОУН у Другій світовій війні. Воєнна історія. 2002. № 5–6. С. 18.
[14] Вінок безсмертя: Книга-меморіал. К., 1987. С. 406.
[15] Ольховський І. Хто обороняв Людвиполь? Поліська Січ. URL: http://poliskasich.org.ua/?p=1064
[16] Ковальчук В. Діяльність ОУН(б) і Запілля УПА на Волині й південному Поліссі (1941–1944 рр.). Літопис УПА. Т. 7. Торонто-Львів, 2006. С. 27–28
