Об’єкт розташований на спеціально відведеній площі, приуроченій до загибелі сотника Шугая. Центральним об’єктом є масивний дубовий хрест висотою 2 метри. Хрест служить визначною пам’яттю та символом пам’яті загиблого сотника Шугая. Він розташований на земляному кургані висотою 100 см, що зберігає історичність та традиції пам’яті.
Цей хрест, виготовлений із дуба, відтворює духовне сприйняття загиблого, що віддано боронив свою Батьківщину. Покладений на вершину кургану, хрест є найвидатнішим та найяскравішим об’єктом, який відзначає пам’ять сотника Шугая. Його висота й масивність відображають пам’ять про героїчні вчинки та внесок у життя та історію регіону.
Такий символічний об’єкт створює атмосферу святині, що зберігає пам’ять та шанує внесок загиблого в історію місцевості.
Площа братської могили 0,04 га. Висота над рівнем моря (Балтійська система): 200.00 метрів. Місце загибелі сотника Шугая розташоване на сільськогосподарських угіддях північної околиці села Губків. Територія, де розташований цей об’єкт, є рівниною. Межі цієї території визначаються наявністю галявини, яка не використовується для сільськогосподарської діяльності та залишається в природному стані. Здесь домінують лугові трави та дикороси, що створюють натуральний ландшафт і додаткову символіку місця пам’яті.
Територія є місцем великої історичної ваги та пам’яті, де розташована пам’ятна споруда для вшанування пам’яті загиблого сотника Шугая.
Територія навколо меморіалу оточена левадою та угіддями. Окрема ділянка не виділена.
На хуторі Десятина в урочищі «Мокре» поблизу села Губків 19 червня 1946 року в бою з винищувальним загоном НКВС загинув сотенний «Шугай» із куреня «Шавули» — Назаров Григорій Федорович (1923 р. н.) уродженець с. Губків[1]. У бою загинув також його охоронець Зозулевич Євген Никанорович (псевдо «Микола»), уродженець с. Дерманка (1923 р. н.). Інший охоронець «Шугая» Трофимчук Йосип Харитонович (псевдо «Тріска», двоюрідний брат «Шугая») уродженець с. Вілля (1923 р. н.), під час бою був поранений (загинув 1946 р. біля с. Топча).
Існує народна пісня про Шугая:
«А в середу рано ще сонце не сходить
Шугай молоденький по долині ходить
По долині ходить коня в руках водить
Коня в руках водить до хлопців говорить
Пасіть хлопці коні будем запрягати
Поїдем край світа волі здобувати
Два хлопці схопило за ними погнались
І в тую хвилину до річки достались
Зіскочили з коней, коней на поїли
А кати прокляті вже їх окружили
Де вистрели чути, Шугая з пістоля
Шугая з пістоля така ж його доля
Не плач стара мати й ти рідна сьостро
Його кров червону на весь світ рознесло
Зайшло ясне сонце над їх головою
Лежить три повстанці над бистрой рекою — Случ»[2].
[1] Реабілітовані історією. Рівненська область. Кн. 1. Рівне, 2006. С. 200–202
[2] Пісня про «Шугая». YouTube. URL: https://www.youtube.com/watch?v=alakgCnNHW4
