Меморіал «Хрест на місці останнього бою Дмитра Клячківського («Клим Савур»)” вражає своєю величчю та символікою. Центральним елементом є масивний бетонний хрест, висотою 3 метри, форма якого нагадує Хрест Заслуги — важливу нагороду УПА, що відзначала цивільних і військових за особливі заслуги перед Українськими Збройними Силами.
На південній стороні хреста розташовано тризуб, символ України та боротьби за її незалежність.На перехресті — медальйон містить горильєфний портрет Дмитра Клячківського. Цей медальйон слугує як відомчий портрет загиблого борця та стає нагадуванням про його жертву. Під ним ім’я і прізвище героя та роки його народження і смерті: «Клим Савур Дмитро Клячківський 1911–1945».
На північній стороні хреста розміщено медальйон із написом «Слава Україні! Героям Слава!», який відзначає патріотизм і відданість Україні загиблих борців. Окрема площина на хресті прикрашена орнаментом, який містить два види хрестів: Хрест Заслуги та Хрест Бойової Заслуги. Ця деталь символізує визнання заслуг та важливу роль борця в українській історії. Сам хрест розташований на земляному кургані, який має висоту 1 метр. Курган служить основою для встановлення бетонного квадратного підніжжя, на якому стоїть хрест. На кутах кургану вставлені 4 гранітні камені з текстом вірша, що висвітлює життєвий шлях та подвиг Дмитра Клячківського.
Меморіал «Хрест на місці останнього бою Дмитра Клячківського («Клим Савур»)” розташований на узліссі, обабіч лісової дороги. Територія навколо меморіалу характеризується рівністю та природною красою. У місцевості немає інших узвишшь або значущих природних елементів. На північному напрямку від меморіалу була проведена експериментальна ділянка лісу, що може свідчити про інтерес до лісництва та вивчення місцевої флори та фауни. Територія навколо меморіалу була відновлена та прикрашена луговими дикоросами, що створює природну та красиву атмосферу. Ці дикороси, можливо, служать
Кадастровий номер 5624655400:01:002:0001 Використання для ведення лісового господарства й пов’язаних із ним послуг. Окрема ділянка не виділена.
Клячківський Дмитро Семенович («Ар’ян», «Охрім», «Блонд», «Клим Савур», «Білаш», «Омелян Кримський», «Панас Мосур», «Роман») народився 4 листопада 1911р. в м. Збараж на Тернопільщині в родині січового стрільця. Закінчив Станіславську гімназію в 1932 р. і торговельні курси у Львові в 1933 р., в 1934–1935 рр. служив у польській армії старшим стільцем[1]. Був членом ОУН і «Соколу» з другої половини 1930х рр. Легально працював продавцем у крамниці «Народної торгівлі» в Збаражі. 1937 р. вперше арештований польською владою за зв’язки з ОУН[2]. У 1940 р. був провідником юнацтва Станіславського обласного проводу ОУН(б)[3]. Восени 1940 р. арештований радянською владою, 1941 р. засуджений до смертної кари (замінено на 10 років ув’язнення), відбував арешт у Львівські в’язниці («Процес 59-ти»), а після початку німецько-радянської війни вивезений у Бердичів[4]. Коли фронт наблизився до Бердичева, охорона в’язниці спробувала знищити в’язнів, проте Клячкіському вдалося втекти разом із побратимами. У 1941 р. був провідником ОУН у Львові, в 1942–1945 рр. — Крайовий провідник ОУН на ПЗУЗ[5]. У 1942 р. був учасником Другої конференції ОУН(б) біля Львова[6]. Займався кадровими питаннями ОУН у цьому регіоні, розширенням мережі ОУН, вишколом молоді, формуванням штабу військової округи, яка мала діяти паралельно з організаційною, та військових відділів ОУН(б) на ПЗУЗ. Відповідав за переговори ОНУН(б) з Т. Бульбою-Боровцем щодо спільних дій проти ворогів. Після смерті В. Івахіва-«Сома» 13 травня 1943 р. — командир УПА[7], проводив операції проти німецьких тилових та поліційних підрозділів, радянських партизан та загонів Армії Крайової і польської самооборони[8]. У 1943 р. очолив Генеральний військовий округ на ПЗУЗ, завдяки чому керував як військовим, так і політичним штабами в регіоні[9], учасник Конференції поневолених народів Європи й Азії 21–22 листопада 1943 р. у с. Будераж. З грудня 1943 р. очолює УПА-Північ та входить до складу генерального військового штабу УПА[10], водночас був керівником Волинського крайового проводу ОУН[11]. 1944 р. радянські спецслужби завели на Д. Клячківського агентурну справу «Щур»[12], проте, не зважаючи на широку агентурну мережу, спіймати «Клима Савура» їм не вдавалося. Усе ж він загинув випадково під час Оржівської операції НКВС і НКДБ по зачищенню місцевих лісів у рамках остаточної ліквідації ОУН і УПА на території Західної України[13]. Відповідно до радянської версії подій, спецслужбам СРСР вдалося полонити й розколоти командира з’єднання груп «Завихвост» Юрія Стальмащука («Рудого»), який під час допиту розповів про місце перебування Д. Клячківського («Клима Савура»). Ця версія загалом суперечить самим же радянським документам. Окрім того спецслужби проводили тривалу агентурну роботу з виявлення «Клима Савура»[14]. 2 лютого 1945 р. інформатор «Павло» передав агентурне донесення в Клеванський районний відділ НКГБ про наявність повстанського схрону в районі Лисої Гори біля с. Суськ. НКДБ та НКВС кількістю близько 100 бійців 10–11 лютого 1945 року спільно провели операцію по ліквідації схрону повстанців (версії і перебіг операції в документах НКДБ і НКВС також відрізняється). Тоді вдалося виявити повстанців і розбити загін особистої охорони Д. Клячківського: 70 повстанців із боївки «Узбека». Уже 12 лютого на північному сході від Оржівських хуторів спецслужбам вдалося вислідити і вбити ще трьох повстанців, серед яких був і «Клим Савур»[15] (його до останнього захищали давній друг Богдан Куницький і Михайло Колосюк («Орлик») з хутора Адамків). Д. Клячківський мав на цих хуторах зустрітися з «Рудим», якого ув’язнили спецслужби. Але коли той на зустріч не явився, «Клим Савур», порушивши всі правила конспірації, чомусь не змінив місцезнаходження[16]. 8 лютого 1946 р. Дмитру Клячківському рішенням Української Головної Визвольної Ради присвоєно звання полковника УПА (посмертно) і нагороджено Золотим Хрестом Бойогої заслуги 1-го класу, 1952 р. наказом В. Кука його нагороджено Золотим Хрестом Заслуги [17]. 16 лютого 1992 р. за ініціативи НРУ на місці загибелі пройшла акція вшанування пам’яті Д. Клячківського, насипала символічна могила-курган і встановлено пам’ятний хрест. Тоді ж було прийнято присягу на вірність Україні та її Збройних сил кандидатів до Національної гвардії України[18]. 2002 р. на місці масових розстрілів Рівненської в’язниці йому відкрито пам’ятник. Ймовірне місце поховання тіла Д. Клячківського на цвинтарі «Грабник» у м. Рівне (де була в’язниця і обласне управління НКВС).
[1] Марчук І. Командир УПА-Північ Дмитро Клячківський — «Клим Савур». Рівне, 2009. С.5
[2] Марчук І. Командир УПА-Північ Дмитро Клячківський — «Клим Савур». Рівне, 2009. С.7
[3] Марчук І. Командир УПА-Північ Дмитро Клячківський — «Клим Савур». Рівне, 2009. С.3
[4] Марчук І. Командир УПА-Північ Дмитро Клячківський — «Клим Савур». Рівне, 2009. С.10–14
[5] Марчук І. Командир УПА-Північ Дмитро Клячківський — «Клим Савур». Рівне, 2009. С.15–16
[6] Марчук І. Командир УПА-Північ Дмитро Клячківський — «Клим Савур». Рівне, 2009. С.16–17
[7] Марчук І. Командир УПА-Північ Дмитро Клячківський — «Клим Савур». Рівне, 2009. С.50
[8] Марчук І. Командир УПА-Північ Дмитро Клячківський — «Клим Савур». Рівне, 2009. С. 57–89
[9] Марчук І. Командир УПА-Північ Дмитро Клячківський — «Клим Савур». Рівне, 2009. С.66
[10] Марчук І. Командир УПА-Північ Дмитро Клячківський — «Клим Савур». Рівне, 2009. С.101–102
[11] Марчук І. Командир УПА-Північ Дмитро Клячківський — «Клим Савур». Рівне, 2009. С.122
[12] Марчук І. Командир УПА-Північ Дмитро Клячківський — «Клим Савур». Рівне, 2009. С. 133
[13] Марчук І. Командир УПА-Північ Дмитро Клячківський — «Клим Савур». Рівне, 2009. С. 131–145
[14] Патриляк І. Агентурна справа «Щур» як джерело до вивчення методів агентурної роботи радянських органів держбезпеки проти керівників українського визвольного руху. УІЖ. 2018. № 4 С.128–145
[15] Патриляк І. Легенда про «Оржівську операцію»: як Внутрішні війська НКВД випадково вбили «Клима Савура». Історична правда. URL: https://www.istpravda.com.ua/articles/2021/09/17/160184/
[16] Рябенко С. «На підставі показань Рудого». Чи був насправді зрадником волинський командир УПА? https://www.istpravda.com.ua/articles/2017/08/29/150184/
[17] Марчук І. Командир УПА-Північ Дмитро Клячківський — «Клим Савур». Рівне, 2009. С. 144–145
[18] Як загинув і де похований Клим Савур. ОУН-УПА. URL: https://web.archive.org/web/20120330171158/http://oun-upa.org.ua/personalities/savur.html
