Братська могила воїнів УПА в урочищі Троян є важливим меморіальним об’єктом, що засвідчує подвиг і відданість воїнів Української Повстанської Армії. Цей об’єкт включає в себе земляний курган висотою 100 см із дубовим хрестом на вершині. Хрест має висоту 2 метри та є символом віри та відданості. В основі хреста розташований бетонний тризуб на щиті, який є символом УПА та його боротьби за незалежність України. Із західного боку кургану розташована базальтова плита розміром 50×100 см, на якій викарбовані зображення вояка УПА, православного хреста та тризуба. Епітафія на цій плиті звітує про важливий історичний подію, а саме зустріч двох куренів УПА та битву з радянськими силами, яка відбулася 6 травня 1944 року — «На цьому місці в урочищі Троян 6 травня 1944 року два курені УПА-північ під командою Сірого і Яреми зустрілися із трьома куренями Південної групи УПА Довбенка, Бувалого, Заліза, зєднання Донбас». В епітафії також надана інформація про загибель 35 воїнів УПА в ході цієї битви. Братська могила в урочищі Троян є свідченням відваги та самопожертви воїнів УПА та відданості їхньому патріотичному ідеалу.
Територія об’єкта «Братська могила воїнів УПА в урочищі Троян» розташована в урочищі Троян. Ця територія є рівниною та має природний характер, із сосновим лісом і поодинокими дубами. Лісова дорога на заході об’єкта об’єднує цю могилу селом. Територія пам’ятника не оточена парканом, і лишається в гармонії з природним середовищем. Ліс, дерева дуба, сосни та інші дикороси, що оточують об’єкт, створюють враження спокою та відданості природі та історичному значенню цього місця.
Територія навколо братської могили не має визначених межу. Окрема ділянка не виділена.
Після Гурбинського бою, усі вцілілі з’єднання повстанців для збереження бойової сили, вирішили відійти в нові райони, де було б безпечніше. Командир групи УПА «Богун» Петро Олійник-«Еней» об’єднав підпорядковані групи УПА-Північ під назвою «Донбас» і здійснив 25 квітня 1944 р. Північний рейд на Полісся[1]. Уже 1–2 травня вони форсували Случ і після боїв із червоними біля с. Білка[2], Моквин, Яцковичі[3], Каленики[4], розпорошилися по Вітковицьких лісах. 6 травня 1944 р. в лісах біля с.Михалин Березнівського р-ну Рівненської обл. відбувся великий бій між частиною загонів з`єднання «Донбас» під загальним командуванням Дмитра Казвана–«Черника» (три курені — «Довбенка», «Бувалого» й «Заліза») та радянськими підрозділами 157 прикордонного полку НКВС, які хотіли штурмом знищити табір упівців. Сили повстанців після багатоденних боїв були слабкими, не вистачало набоїв, було багато ранених і вбитих[5]. О 10й ранку 6 травня бійці НКВС розпочали штурм табору, масовані радянські атаки розпочалися одночасно з півночі та півдня та тривали протягом усього дня, повстанці спочатку організували оборону у дві паралельні лінії, а потім вирішили прориватися з оточення[6]. Прорив здійснював ройовий Євген Овсіюк[7] («Бравий») із куреня «Заліза», чота «Тернники» та сотня «Шума», пізніше їх підтримали інші курені сотень «Заліза» та «Бувалого»[8]. Контратака була вдалою і з’єднанню вдалося вийти з оточення, радянські частини відступили, проте втрати повстанців були великими. Наприклад, з рою Є. Освіюка («Бравий») загинули майже всі бійці[9]. НКВС понесли великі втрати (близько 130 вбитих)[10], у результаті бою повстанці здобули багато планів, карт, документів. Після бою «Еней» дав вказівку всім вцілілим підрозділам з’єднання «Донбас» повертатися у зворотному напрямку на південь[11].
Перед боєм за наводкою зрадника НКВС розстріляли поранених бійців УПА в лісовому шпиталі[12]: важкопораненого бійця закатували на місці, а санітарку (Зосюк Надію[13]) й 16 повстанців відвели на болото, де піддали жорстоким тортурам. Свідками тих подій була друга санітарка й легкопоранений боєць, що пішли по воду для поранених і не були помічені ворогом.
[1] Марчук І. Тищенко О. Гурби. Квітень 1944-го. Вид. п’яте, оновлене. Рівне, 2009. С. 71
[2] Панасюк М. Вам сурми не грали. Дубно, 1994. С. 10
[3] Марчук І. Тищенко О. Гурби. Квітень 1944-го. Вид. п’яте, оновлене. Рівне, 2009. С. 72–73
[4] Марчук І. Тищенко О. Гурби. Квітень 1944-го. Вид. п’яте, оновлене. Рівне, 2009. С. 73
[5] Інтерв’ю з Євгеном Овсіюком. Архів ОУН. URL: https://ounuis.info/fonds/video-documents-f-32/1560/interviu-z-yevhenom-ovsiiukom.html
[6] Марчук І. Тищенко О. Гурби. Квітень 1944-го. Вид. п’яте, оновлене. Рівне, 2009. С. 75–76
[7] Овсіюк Є. Незатерті сліди. Реабілітовані історією. Рівне, 1997. С. 10
[8] Марчук І. Тищенко О. Гурби. Квітень 1944-го. Вид. п’яте, оновлене. Рівне, 2009. С. 76–78
[9] Овсіюк Є. Незатерті сліди. Реабілітовані історією. Рівне, 1997. С. 10
[10] Марчук І. Тищенко О. Гурби. Квітень 1944-го. Вид. п’яте, оновлене. Рівне, 2009. С. 78
[11] Марчук І. Тищенко О. Гурби. Квітень 1944-го. Вид. п’яте, оновлене. Рівне, 2009. С. 78
[12] Панасюк М. Вам сурми не грали. Дубно, 1994. С. 11
[13] Трохлюк Н. Отака історія… Вивчити не зайве. Надслучанський вісник: громадсько-політична газета. 2020. № 34/20. Серпень. С. 6–7
