Меморіал «Борцям за незалежність України, які загинули від совєтсько-більшовицького терору» є важливим символом вшанування героїв, які віддали своє життя за незалежність України. Основним елементом меморіалу є стела з природного вапняку. Меморіальна стела має висоту 180 см і півкругле завершення. У центрі завершення розміщена ікона «Покрова», що символізує захист та опіку над загиблими героями. Під іконою розташована металева табличка з епітафією: «Борцям за незалежність України, які загинули від совєтсько-більшовицького терору». Ця табличка висвітлює призначення та значення меморіалу. Ліворуч від стели розташована базальтова плита, на якій подано список борців за незалежність, які походили із села Мирогоща Друга. Цей список надає особистий характер та назва імен героїв, які вшановуються на цьому меморіалі. Меморіал покритий вапняною побілкою, яка може символізувати світло та чистоту й додатково підкреслює важливість та пам’ять про загиблих героїв. Цей меморіал служить важливим об’єктом низової практики пам’яті, який допомагає зберегти та передати історію та пам’ять про події середини 20-го століття, а також вшановує пам’ять загиблих борців за незалежність України.
Площа мкморіалу 0,06 га. Висота над рівнем моря (Балтійська система): 210.00 метрів. У центрі села, на розі вулиць Шевченка та Перемоги, розташований меморіал «Борцям за незалежність України, які загинули від совєтсько-більшовицького терору». Об’єкт межує з галявиною, яка не залучена до господарської діяльності, або є природнім утворенням. Територія навколо меморіалу озеленена різноманітними насадженнями. Тут зустрічаються квітучі рослини, такі як квіти, а також дерева горіха та калини. Завдяки цим насадженням та різноманітній флорі територія навколо меморіалу створює природній та окультурений фон для вшанування пам’яті загиблих борців за незалежність України.
Територія навколо меморіалу є центром села, громадським простором. Окрема ділянка не виділена.
Пам’ятник відкрито 28 червня 1998 р., його автором є Микола Тимчак. Сам меморіал присвячений борцям за волю і незалежність України, які загинули від московсько-більшовицього терору. Серед імен на меморіальній плиті біля пам’ятника викарбувано імена місцевих членів ОУН і їх симпатиків, які загинули під час розстрілів в’язнів Дубенської тюрми в червня 1941 р. Після захоплення Західної України радянськими військами у вересні 1939 року тут розпочалося переслідування і арешти учасників та прихильників ОУН, місцевої інтелігенції, а також інших «ворогів народу», які потенційно могли зашкодити радянській владі. Чимало справ щодо підозрюваних фальсифікувалися. Ув’язненні на Дубенщині утримувалися в Дубенській в’язниці НКВС № 2. З початком німецько-радянської війни керівництво СРСР дало вказівку евакуювати всіх в’язнів із в’язниць біля кордону в тил, уже 24 червня 1941 р. для евакуації в’язнів на Рівненщину приїхали відповідальні працівники тюремного управління. Але через стрімке просування німецьких військ евакуацію з Дубенської в’язниці було не можливо виконати (24 червня німецькі танки вже були під Дубном)[1]. Начальник в’язниці по телефону отримав вказівку заступника начальника УНКВС по Рівненській області лейтенанта держбезпеки Клімова знищити тих в’язнів, яких передбачалося відправити в тил, а інших відпустити (засуджених на короткий термін)[2]. З 20:00 години по 22:30 24 червня було вбито близько 250–260 ув’язнених, ще 60–70 чоловік залишилися живими через втечу особового складу в’язниці до Рівного. Вранці 25 червня розстріли в’язнів продовжили чекісти на чолі з начальником РВ НКВС Я. Винокуром[3]. 1989 р. М. Пшеничний завдяки свідкам тих подій ідентифікував 8 жителів Дубна й Дубенщини, які були розстріляні у в’язниці. Серед них і члени ОУН із Мирогощі: Ковальчук Володимир Ігнатович (1918 р. н., с. Мирогоща, похований на кладовищі), Тищук Іван Сергійович (1901 р. н., с. Мирогоща, похований на кладовищі), Тищук Михайло Сергійович (1903 р. н., с. Мирогоща, похований на кладовищі). Усіх трьох разом з іншими в’язнями Дубенської в’язниці розстріляли в камерах, після захоплення міста німцями тіла загиблих забрали родичі й похоронили на кладовищі за місцем їх проживання[4]. Разом із ними в могилі в Мирогощі 1941 року поховані Петро Білик, Зоя Харчук (теж учасниця ОУН), Володимир Овдіюк, Ілля Ковальчук[5]. Зараз окремо є могила Зої Харчук та братська могила 6 інших жителів Мирогощі, яких розстріляли у в’язниці. Також серед імен і репресовані радянською владою місцеві жителі, які загинули в засланні чи в’язницях: Герасимчук Петро Антонович (1922 р. н., арештований 1944 р., засуджений 11 листопада 1944 р. на 10 років виправних трудових таборів, помер 20 листопада 1944 р. у в’язниці № 1 у м. Харків)[6], Купрун Петро Макарович (1913 р. н., арештований 31 травня 1944 р, засуджений 30 вересня 1944 р. на 10 років виправних трудових таборів, помер 1944 р.)[7], Малафійчук Михайло Кузьмович (1923 р. н., арештований 31 травня 1944 р., засуджений 7 жовтня 1944 р. на 8 років виправних трудових таборів)[8], Овдіюк Іван Омелянович (1916 р. н., арештований 30 березня 1940 р., засуджений 29 березня 1941 р. на 5 років виправних трудових таборів)[9], Поважук Хома Михайлович (1902 р. н., член ОУН у 1930-х рр[10]., арештований 26 лютого 1941 р., обвинувачувальний вирок затверджено 19 червня 1941 р., був ув’язнений у Дубенській в’язниці, з початком німецько-радянської війни зміг врятуватися від розстрілів і втекти, загинув 1943 р. від рук нацистів)[11].
[1] Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Рівненська область. Кн.1. Рівне, 2006. С. 39
[2] Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Рівненська область. Кн.1. Рівне, 2006. С. 39–40
[3] Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Рівненська область. Кн.1. Рівне, 2006. С. 40
[4] Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Рівненська область. Кн.1. Рівне, 2006. С. 41–42
[5] Жив’юк А. «Нам не жити»: розстріли українських в’язнів у Дубні. Локальна історія. URL: https://localhistory.org.ua/texts/statti/nam-ne-zhiti-rozstrili-ukrayinskikh-viazniv-u-dubni/
[6] Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Рівненська область. Кн.4. Рівне, 2014. С. 108
[7] Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Рівненська область. Кн.5. Рівне, 2014. С. 543
[8]Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Рівненська область. Кн.6. Рівне, 2016. С. 276
[9] Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Рівненська область. Кн.7. Рівне, 2017. С. 302
[10] Островецький Р., Островецька А. Волинь. Земля нескорена. Краєзнавчий нарис. Луцьк, 2006. С. 38
[11] Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Рівненська область. Кн.7. Рівне, 2017. С. 539
