Як надихнув мене Микола Пшеничний?

Вчора разом з поетесою Людмилою Литвинчук був у гостях у подружжя письменників та поетів Миколи і Люби Пшеничних з Мирогощі. Хороші та щирі люди, з якими давно знаюся, особливо з Миколою, який робив моїм студентам, пластунам, парафіянам, друзям і приятелям неймовірно цікаві екскурсії Дубенським замком. А ще були цікаві і потрібні громадські ініціативи та просто теплі зустрічі в електричці.

Микола дуже тяжко хворіє на рак. Їдучи до нього, думав, що скажу йому, як краще підтримати людину, бентежився.
Тільки но побачив Миколу, зрозумів, що мої хвилювання марні. Микола підтримував мене – жарти, щирість, усмішка, стоїчність. Молилися, згадували цікаві історії з минулого, читали уривки з його книги “65 доль моєї долі”, яку Пшеничний завершує. Люба нагодувала обідом і подарувала свої книги.

Справжній мир і радість переповнювали, хоч бачив і розумів, як Миколі важко фізично, та й Любі нелегко. Не можу і не хочу про це писати. Згадав лиш сковородинське – “Плоть нічтоже – Дух животворить”.

Дякую Богові за Миколу і Любу Пшеничних, які надихають жити і не боятися!

Люба і Микола теж щиро дякують усім, кажуть, що люди наші прекрасні.

Картка Приватбанку для допомоги 4731 2191 1799 0527 Пшенична Любов Антонівна.