Блог

Уляна Тимощук

Усі бабусі мають суперсилу!

16:20, 09 Березня

blogger image

Так складається життя, що не знаєш, куди доля занесе, де пустить коріння людина. Та не важливо, якими дорогами мандруватиме тіло, теплотою душа й спогадами думка повертаються в рідний й милий серцю край. Край, туди, де батьки, де родина. А моє серце й душа і в зимовий холод, і в літню спеку все частіше повертаються туди, де минали найкращі роки мого дитинства, у край, де живе найкраща у світі бабуся. У кожної людини є той, хто близький і рідний не лише по крові, а й по-думці… Бабусі – це люди, до яких можна завжди звернутися допомогою. Вони ніколи ні в чому не відмовлять – ні в шматку пирога, ні в хорошій пораді. Їх мудрість безмежна, вони завжди знаходять час вислухати, пограти, відвідати зоопарк, посидіти і поміркувати, посміятися, поспівати, погуляти, почитати, вони знаходять час для нас, своїх онуків.

Весела, енергійна, лагідна, сяюча, людина з добрим серцем – Тимощук Ганна Іваннівна. Пенсіонерка невеличка на зріст, худенька з блакитними жилками на шиї й руках від щоденної праці. Риси обличчя виразні й чітко окреслені. Її блакитні очі освітлені з середини м’яким живим сяйвом, вони ніби випромінюють усю теплоту та щирість на бліде й зморщене обличчя. На голові майорить багряна хустка, а з під неї виглядає посивіле пасмо, яке  прикрашене золотим зажимом. Ніби не сам одяг прикрашав її тіло,а добрі вчинки.  “Не одяг прикрашає людину, а людина його”-зазначила старенька.

Це та людина, до якої завжди можна звернутися за допомогою. Вона завжди пожаліє, порадить, підтримає. На її обличчі завжди сяє щира усмішка. Все життя пропрацювала в місцевій поліклініці педіатром, та хоч зараз вона вже на пенсії, та вона і досі не порушує присягу, яку давала чотири десятки років тому. Ніколи не відмовляє людям, які звертаються до неї за допомогою, завжди знайде час.

“Хочу висловити велику подяку за чуйне ставлення, людяність, терпіння і справжній професіоналізм Ганні Іваннівній Тимощук”-зазначив односельчанин. Завжди привітна, усміхнена, чесна. Такою пам’ятають її мешканці села. Вона завжди готова прийти на допомогу людям, дати пораду й розрадити.

Усі бабусі мають суперсилу! Нагодувати малоїжку і приспати несплюха, стрибати з парашута й керувати літаком, їздити на коні та приборкувати биків, а ще рятувати Землю від прибульців, бути черепахою, жирафом, шпигункою або бандиткою… Ці та інші надуміння бабусі майже ніколи не виказують і ретельно приховують від своїх дітей, бо ж ті занадто заклопотані й серйозні, щоб повірити в дива. На щастя, до онуків у бабусь більше довіри, адже малюки відкриті до будь-яких пригод і фантазій. Цей особливий зв’язок між поколіннями, коли одні ще вірять у диво, а інші стають його втіленням…

Найкраща у світі бабця, яка вміє літати, наче космонавт, і бігати, як індіанка. Носить окуляри, які часто губить. Має кота, якого забуває нагодувати. Останнім часом вона багато про що забуває, та це не заважає їй бути супербабусею для онуки Уляни. Бабусі не повинні бути дуже розумними, тільки відповідати на такі питання, як «Чому собаки ганяють котів?» або «Де у черв’яка голова?». Коли вони читають нам книжку, вони нічого не пропускають і не говорять, що цю казку читали. Очі бабусі незвичні. Вони великі,блакитні. Незвичність їх полягає у тому, що вони молоді. Вони запально блищать, коли бабуся весела, і блиск їх не тьмяніє, коли вона сумує. А отже, душа- молода. Високе чоло обрамляє густе хвилясте волосся, старанно підібране шпилькою. Волосся у неї  завжди красиве – пишне, довге й посивівле. В юності бабуся була справжньою красунею з типовими рисами українки. Ганна Іванівна на стіл ставить щойно спечену духмяну випічку. А руки постаріли і вкрилися зморшками від постійної праці. Однак вони сильні і вправні, не зупиняються ні на хвилину, щось перуть, готують, в’яжуть для своїх дітей й онуків.

В селі кожен знає про моторні ручки бабусі про ароматну та запашну випічку,адже на кожному із весіль був її витвір мистецтва красень коровай. ”Стати коровайницею не лише почесно, а й вельми непросто.По-перше, потрібно вміти працювати з тістом: знатися на всіх тонкощах його приготування. По-друге, весільний коровай – це обрядовий хліб. А до тих, хто його пече, особливі вимоги. Коровайниця повинна бути одружена, і не просто одружена, а щаслива у шлюбі. Окрім того, вона мусить бути ще й мамою хороших дітей. Відтак вважають, що така щаслива в особистому житті жінка через випікання короваю поділиться своїм щастям і з молодятами”-зазначила Ганна Іваннівна.

Більше сотні короваїв спекла за свій вік здовбицька коровайниця. Пекла і для знайомих, і для незнайомих людей. Для свого сина впоралася з здобою за ніч.  Хоча,  – каже, – що зазвичай на виготовлення пишного весільного буханця витрачає два дні: один день пече, а інший – прикрашає.

Свій шлях коровайниця розпочала звичайним пекарем, Рівненському ліцей харчових технологій. І лише 20 років тому почала пекти короваї. У той час вже і вона, і знайомі мали нагоду пересвідчитися: шлюб у пані Ганни вдалий і щасливий. Та й дітей виховала добрими і порядними. Тішиться двома внуками та  внучкою, добрими невістками. Каже, що універсальних рецептів паляниці, як і рецептів щастя бути не може. І в те, і в те потрібно вкласти працю і душу. Лише тоді обов’язково буде коровай смачним та пишним, а життя щасливим і довгим.

Кажуть, що життя людини вдалося, якщо вона збудувала дім, посадила сад, виростила дітей. Бабуся Ганна разом з дідусем Савою збудували дім, посадили чудовий яблуневий сад, виростили двох синів, дочекалися внуків. І сьогодні бабуся не може сидіти без діла. У неї невелике господарство : город, корова, кури, гуси, собака, кіт. Усе це потребує піклування та догляду, тому бабця постійно у праці.

Дивлячись на тебе, бабусю, я навчилася не витрачати даремно час, а творити якісь, хай маленькі, але добрі справи: допомагати близьким, захищати менших і поважати старших, відстоювати власну думку. Я вдячна тобі, бо все хороше, що я маю — то від тебе.

Найдорожче у світі — крихітка людської доброти серед страшенної заметілі, а твоє серце подарувало мені ту незвичайну незламну силу, котра народжує у мені Людину, народжує Добро і Розум.

Тільки ти можеш замінити мені Всесвіт, але тебе ніхто ніколи не замінить.