У москвинському молитовнику для армії визнано, що для них монголи і орда – рідне і своє, а захід – “исчадие ада”

У москвинському молитовнику для армії визнано, що для них монголи і орда – рідне і своє, а захід – “исчадие ада”.

Працюючи над укладанням та виданням різноманітних матеріалів для забезпечення молитви українським військовим, їх рідним і нам усім під час війни, вирішив подивитися, а що з цим на Московщині.

Промоніторив їхні сайти і скажу, що поки з якістю у них не густо. Не знаю, як з кількістю. Видають на газетному папері, сіренькі книжечки у м’якій обкладинці, то може наклад і великий. Знайшов видання офіційної червоної патріархії за 2011 і 2021 рік. Після 2022 року, здається, нічого не видавали.

На мою думку, все це дуже казенно, в синодальному офіціозному стилі одержавленої, а фактично полоненої безбожною державою, Церкви і з наголосом на дотримання обряду. Важливе завдання молитовника – виховання імперського духу і прославлення загарбницьких війн, які називають захистом православної віри та вітчизни.

Поєднано матеріали для солдатів 19 століття під час імперських воєн Московії та стаття сучасного апологета совєтської патріархії митрополита Іоана Сничева.

Читаєш і відчуваєш, що ти покликаний жити і бути для величі держави. Держава не для тебе, а ти для держави, яка вже тисячу років веде війну з підступним та єретичним заходом.

Дуже шанується і згадується Суворов, відомий своєю жорстокістю і знищенням мирного населення.

Дуже цікавою є ціла стаття, замість вступу, про Олександра Невського, який став васалом монглів Чингізидів і з їх допомогою воював проти своїх братів, розоряючи інші удільні князвства.

Ось уривок, який показує, що ординство “живее всех живых”, а деспотизм і захоплення чужого, притаманне деспотіям, плекається теж і в молитовниках. Навіть у них.

Думаю наша боротьба екзистенційна.