Тінь мого серця

Про мене.

Мене звати  Наталія Пашинська ( Червук), проживаю в місті Рівне. 14 років тому у моєму житті відбулися зміни, котрі привнесли у моє життя сумні та навіть трагічні події. Саме тоді я почала виливати свою печаль у твори. Клас , котрий я закінчувала був літературним.  Я, педагог за освітою ( вчитель російської мови та літератури, англійської мови), свій диплом реалізувала викладаючи у Рівненському інституті інженерів водного господарства як методист на факультеті іноземців та викладач російської для студентів-іноземців, але більшу частину свого життя я займалася бізнесом, у тому числі власним.

2 шлюби , 2 розлучення, останнє з яких було результатом зради двох найближчих на той момент людей – коханого чоловіка та найближчої подруги, однокласниці.

7 років свого життя я віддала служінню суспільству у благочинній організації Ротарі Інтернешнл, будучи членом Рівне Ротарі Клубу.  А з 2008 року, отримавши сертифікат практикуючого арт-терапевта виграла грант від Фундації князів-благодійників Острозьких для  впровадження арт –терапевтичного проекту – лікування мистецтвом, у Рівненській Громадській організації , групі взаємодопомоги інвалідів по психоневрології – «Фенікс», членом якої я є. В даний час разом зі школою волонтерів Рівненського Гуманітарного університету, студентами-психологами та арт-терапевтом Вікторією Назаревич я продовжую роботу у цьому проекті як куратор та ведуча напрямку музикотерапія.

Мої новели які я представляю на Ваш розсуд-автобіографічні, і я сподіваюся що ситуації описані в творах знайдуть відгуки в людських серцях, в оточуючих я ціную людяність, щирість, на не зрадливість.

Уривки з книги «Тінь мого серця» Наталії Пашинської.

ТІНЬ МОГО СЕРЦЯ.

Здається, я починаю розуміти надто глибокі філософські матерії. Для жінки це погрожує серйозними наслідками. Якими? Думаю, що втратами.

Усі останні роки мій шлях всіяний ними. Спочатку здоров’я, потім робота, і нарешті саме страшне – любов та сім’я.

Чи ти бачив коли-небудь тінь у серця? Ні? А я бачу. Правда, лишень свого…

Мені здається у всіх сердець є тіні. Вони немов привиди – або добрі, або злі. А у мого серця гірка тінь, обвуглена. Я не знаю, як я це відчуваю, котрі з рецепторів дозволяють мені відчути її гаркоту. Та це поки що саме так.

«З іскри загориться полум’я» – так нас колись навчали? А чи загориться ще колись полум’я у моєму серці? «Відповідь знав лишень вітер…»

Так, треба було добре потрудитися, щоб мій «полум’яний мотор» обвуглився!

Часом, мені буває страшно зробити крок: а раптом я наступлю на тінь? І серцю знову буде боляче? Біль, туга, зрада, і нарешті страшна розпачлива розлука… Хто тільки не жив з них у цьому серці! Пам’ятаєш, як воно билося в унісон молодості та життю? Чи заспіває ще воно так, відізветься на чий-небудь поклик? Хочеться вірити, що так…

А Життя та Бог мають на нас свої плани. Надіюся, вони коли-небудь співпадуть з моїми.

А поки… «Shape of my heart» – шматочок мого серця. А можливо, це вже лишень його тінь? Обережно, не наступіть!