Ті самі граблі

Президент наступає на граблі Скоропадського. Він щиро вірить у себе, як оборонця нації, провідника і відчуває відповідальність за 73% які його обрали і не лише за них, а й за тих 96% які ще донедавна довіряли йому впевнено. Це видно з його виступів, риторики, зрештою з того що його ненавидить путін і це найкраще характеризує його. Але є проблема. Зеленський думає, що і його «менеджери» теж відчувають відповідальність перед Україною, що вони з таким же азартом протистоять кремлю. Та вони відчувають відповідальність лише перед Зеленським, як своїм роботодавцем, не більше і не менше, але не відчувають відповідальності перед народом і не лише тому що народ їх не обирав, а й тому що вони ніколи себе не асоціювали з Українською нацією, народом, державою чи з будь-якою ознакою, чи то мовою, чи церквою. Усі вони за своєю сутністю рускоязичні малороси, які перевзулися на вимогу роботодавця і конʼюнктури часу. То чи можуть вони бути ефективними в управлінні країни яка їм чужа, народу якого вони цуралися і не розуміли? Чи хочуть вони вникати в ген і психологію нації, яка щодня організовує сотні похоронів захисників України. Зрештою, як їм опанувати такі складні матерії, як «волинська трагедія», чи геноцид українців на Холмщині, якщо більшість з них і державну мову опанувати толком не можуть. Я вже мовчу про такі речі як інституційна спроможність, реформи, ефективність. Люди живуть виключно у світі рейтингів, соціології і рефлексування на народний гнів, бо за ним йде гнів роботодавця.

І не те що я хочу сказати що «цар хороший, а бояри погані» , хоч цар є який є і нині він точно союзник нації, а «менеджери» на жаль навіть не бояри, бо бояри це шляхта. Вони, найняті управлінці, які уявлення не мають як реалізувати запит народу і свого пана. І якщо на тактичні кроки у частині текстів для звернень чи відео вони ще спроможні, то від дій на більш стратегічному рівні уже повний хаос. Зрештою, я не виключаю, що Єрмак може бути добрим організатором круглих столів, писати сценарії і організовувати фуршети, але щоб трансформувати під потреби війни країну, треба відчувати її ген, нерв, бути плоттю від плоті народу який тут живе, страждає, радіє і бореться тисячу років. Досконало знати історію і традицію, ментальність. Не кластеру окупантів, а тих хто був під окупацією, тобто українців і продовжував будувати омріяну Україну. Допоки президент не оточить себе хоча б частиною питомо українських менеджерів і у тому числі тих що пройшли фронти, а їх більш ніж достатньо, доти марно сподіватися на квантовий прорив у організації ефективної держави.

Скоропадський теж робив ставку на царських чиновників і шкодував згодом про це у еміграції. Вже три роки ми є свідками, як ставка на кадровий потенціал молодих регіоналів несе лише неспівмірні втрати.