Блог

Уляна Тимощук

Серцем покликана до милосердя

22:54, 03 Березня

blogger image

Доброта та милосердя – це милість людського серця, розуміння, м’якість, співчуття, ніжність, любов та жалісливе ставлення до людей,тварин й природи. Це не слабкість, а сила, в тому що доброта та милосердя властиві людям, які здатні прийти на допомогу.

“Любити і допомагати” – девіз всіх тих, хто не може залишатися осторонь людей, які потребують підтримки та участі. А також – турботи, самовідданості та доброти. Саме ці почуття, які неможливо виховати ніякими інструкціями та законами, притаманні волонтерам.

На жаль, не кожна людина в світі має сім’ю, є такі люди, які позбавлені її за різними обставинами. Вони все життя мріють про близьку людину, намагаються знайти в людях, що їх оточують, тепло і любов, яких їм не вистачає. Вона не змогла побудувати сім’ю, а натомість в похилому віці знайшла щастя в домашніх улюбленцях, яким вона подарувала тепло та любов.

Ростислава Яківна Філюк родом зі Здолбунова, тут прожила більшу частину свого життя. В один рік у жінки померли  батьки, через похорони з’явилися борги. Змушена була продати квартиру у центрі міста. На те, що залишилося, купила у с. Лідаві столітню хатину й чотири роки тому переїхала туди разом зі своїми чотирилапими друзями. На той час тримала кількох собак та котів.

На  ґанку  розміщено понад сотню будок для собак, а в будинку з півтори сотні котів, які вона прихистила. Когось врятувала від зграї злих псів чи дістала зі шахти люку, а когось й підкинули недоброзичливі мешканці села. У неї зморщене обличчя й посивіле волосся від людської  байдужості, їй вкрай жалісно за кожне покинуте цуценя чи кішку. Вона намагається кожного вберегти й надати краще життя для своїх улюбленців, вірних друзів та новій сім’ї.

Весела, енергійна, завжди привітна, людина з добрим серцем – пані Ростислава. Пенсіонерка невеличка на зріст, худенька з блакитними жилками на шиї й руках від щоденної праці. Риси обличчя виразні й чітко окреслені. Її блакитні очі освітлені з середини м’яким живим сяйвом, вони ніби випромінюють усю теплоту та щирість на бліде й зморщене обличчя. На голові майорить багряна хустка, а з-під неї виглядає посивіле пасмо, яке було прикрашене срібним “крабиком”. Одяг її був темний, дещо забруднений у шерсті від тварин, але на це жінка не звертала увагу. Ніби не сам одяг прикрашав її тіло, а добрі вчинки. Пані Ростислава Яківна проживає у селі Лідаво, в невеличкому будинку, де вистачає роботи по господарству та інших різноманітних справ, які забирають чимало часу, попри цю буденну працю жінка є відомим на всю Україну – зоозахисником-волонтером. Це та людина, до якої завжди можна звернутися за допомогою. Вона завжди пожаліє, порадить, підтримає. На її обличчі завжди сяє щира усмішка. Все життя пропрацювала в місцевій поліклініці фельдшером, та хоч зараз вона вже на пенсії, та вона і досі не порушує присягу, яку давала чотири десятки років тому. Ніколи не відмовляє людям, які звертаються до неї за допомогою, завжди знайде час.

“Я переконана, що представники тваринного світу, брати наші менші, дають нам значно більше, ніж ми їм. Вони дарують нам ласку і відданість, свою приязність і любов. Вони ввіряють нам своє життя. І ми не маємо права не виправдати їхню довіру”-зазначила зоозахисниця

Ростислава Яківна а є непросто зоозахисником, а й самостійно виконує функції цілого собачого притулку, який облаштувала у себе вдома. Собак та котів пенсіонерка доглядає понад 5 років. Одних прихистила сама, інших – підкинули. Тварин стерилізує, лікує та годує. У тому, що любов безмежна сумніватись не доводиться, адже жінка поступилася тваринам власним житлом. Сама ж, коли на дворі тепло, ночує в бесідці на вулиці, коли ж починає дошкуляти холод, то перебирається до маленької кухні, що в будинку. Незважаючи на всі складнощі, пані Ростислава продовжує піклуватися про всю свою велику «сім’ю», яка повністю залежить від того, чи вдасться жінці «викрутитися» та відшукати кошти на годівлю. Господиня притулку не має наміру зраджувати своїм чотириногим. Свого часу жінка зрозуміла, що краще працювати і спілкуватися з тваринами, аніж з людьми. Люди часто відповідають на добро зовсім іншим, а тваринки – лагідні, вдячні і щирі. Тому заради них зоозахисниця готова навіть звертатися до європейських організацій захисників тварин. Адже її підопічні потребують простору та належного піклування.

“Наша зоозахисниця” – так з посмішкою на лиці називають її друзі, сусіди та близькі, завжди радіє будь яким маленьким перемогам. Усе її тішить: знайшлися добрі господарі для якогось з песиків, ветеринар підлікував котика, сусідські діти допомогли облаштувати новий вольєр.

Завдяки таким людям, як Ростислава Яківна, світ звертає увагу на такі, здавалося б несерйозні проблеми та усвідомлює необхідність їх вирішення. В розвинених країнах влада піклується за кількістю тварин, які не мають господаря,та допомагає їм шляхом створення різних притулків. Але нам в Україні до такого ще далеко, тому зараз, нам потрібно просто дякувати, що на нашій землі, зовсім поряд, є люди, які жертвують собою для вирішення питань загального значення.