Блог

Юрій Шадий

Про війну…

08:41, 31 Березня

blogger image

Декілька місяців тому писав допис про імперію і алгоритми її дій. У тому дописі передбачав, що імперія мусить воювати, бо інакше вона вмре. Пишу це виключно, як історик і не претендую на експертність у будь-якій іншій галузі. Тож, що на нас чекає виходячи з логіки історичного процесу?

На нас чекає війна до моменту розпаду російської федерації, більше того, росія буде тріщати по швах, але й далі буде відправляти війська в Україну, саме так було у 1917-18 роках, коли у царській росії повним ходом йшла революція, уряд уже впав, але війська по інерції й далі залишалися на фронтах першої світової. Таж ситуація була з виводом військ з Авганістану, коли це відбувалося паралельно з виходом прибалтійських країн і повним колапсом радянської системи. Тож питання часу війни дорівнює часу до моменту розпаду РФ. Як швидко це може статися залежить від багатьох чинників, але два я б виокремив, як головні. Перший, це успіхи нашого війська, другий – економічні та соціальні напруження у росії. Динаміка обох процесів залежить від колективного Заходу і полягає у їх готовності надавати нам зброю, іншу допомогу та посилювати економічну ізоляцію росії. Виходячи з логіки і швидкості дій заходу, піком санкційного тиску, включаючи ембарго на продаж нафти і газу до Європи та заборону на входження російських кораблів до її портів, ми зможемо отримати ближче до осені. Ще пів року треба буде російському суспільству, щоб зрозуміти, дійти розумом через шлунок, що вони рухаються не туди і місяць-другий власне на сам розпад, апогей якого почнеться по завершенню голодної зими 23 року. За найоптимістичнішими історичними прогнозами нам треба протриматися ще 13-14 місяців.

Пишу про це, що б ми усі не були занадто інфантильними і не чекали швидких результатів, щоб емоційно та ресурсно готували себе до довгої боротьби, бо емоційна неготовність народу передається владі і спонукає до поступок агресору. Також це передбачає перебудову усіх наших соціальних та виробничих зв’язків з урахуванням довшого часу, а отже приносить усвідомлення того, що недостатньо просто перечекати і все повернеться на свої місця, варто вже сьогодні нам усім думати як кожен громадянин буде реалізовувати свою енергію у найближчі два роки з урахуванням постійних повітряних тривог. Нам варто перейматися, як у такій системі працюватиме логістика, освітній процес, виробництво, торгівля. Розумію, що це дуже не просто для сприйняття і мого особистого і більшості людей, але про це треба починати говорити…