Про патріотичну маніфестацію у селі Верба 1941 р.

Після нападу Німеччини на СРСР і відходу радянських військ, населення українських земель сподівалося на розбудову незалежної держави, багато сподівань було покладено на Рейх як на єдину силу, яка могла перемогти більшовизм.

В умовах патріотичного піднесення з початком німецько-радянської війни і пам’яті про примусову колективізацію, репресії і переселення українців радянською владою 1919-1941 рр. у багатьох населених пунктах Дубенщини пройшли патріотичні віча.

У Вербі таке відбулося в неділю на початку серпня 1941 р. Організатором акції був оунівець Єлісей, який керував підпільним рухом у Вербі. Підпільники з кожного населеного пункту колишнього Вербського повіту ініціювали збір населення у Вербі. Рух на віче було організовано колонами односельчан. Наприклад, до жителів Судобич по дорозі приєдналися жителі з Носовиці, разом вони прийшли у Птичу, де їх чекали люди з Повчі, Підлужжя, Камяниці та ін. Біля церкви в Птичі усі згуртувалися в одну велику колону і попрямували у Вербу.

Люди на вічі були одягнені у вишиванки, кожна делегація мала свої Українські Прапори, на багатьох з них були вишиті Тризуби, інколи навіть золотистими нитками. Зауважу, що за спогадами Петра Пісоцького, прапори були як блакитно-жовтні, такі і жовто-блакитні.

Саме віче відрив Нітіфор (Никифор) Федорук (“Нік”), який говорив про згуртованість усього народу у відбудові держави. Він один з небагатьох не покладав надій на Німеччину, зауваживши, що нові “визволителі” (німці) не кращі за попередніх (радянські війська), та говорив, що волю ніхто українцям не дасть, якщо самі собі її не виборуть. Також тут виступав оунівець з Галичини. Віче закінчилося спільним співом гімну (“Ще не вмерла Україна”). Оскільки тоді у регіоні була комендантська година, то колони відразу рушили до своїх сіл.

Віче було організоване з метою поширення ідеї відновлення незалежності України і піднесення національно-патріотичних настроїв.