Блог

Юрій Шадий

ПРО БИТВУ ЗА ПІДЛІТКА

10:16, 29 Липня

blogger image

Виховний процес багато в чому схожий на війну. Тут так само є ворог, є тактика, є стратегія. У виховному процесі, вирішальним так само є людський фактор, героїзм і жертовність, важливим елементом є й наявність нових сучасних форм і методів ведення боротьби, ресурси у вигляді інформації і емоцій, матеріальних засобів. Правильно побудована і якісно організована система наступу і оборони дозволяє нам перемагати на різних фронтах можливих небезпек, які чекають на дитину з часу її народження. Ці небезпеки чатують на наших дітей усюди і вони набагато заразніші від коронавірусу. Їх спектр настільки широкий, що часто їх важко розгледіти не озброєним оком. Від чіпсів і сухариків, телефонних ігор, булінгу і агресії і до банальної небезпеки на дорозі чи вулиці, усе це робить наступ на маленьких і юних Українців.
Але найважливіша битва розгортається тоді, коли ми здається уже перемогли, коли діти уже багато чого знають і вміють і по великому рахунку є фізично спроможними і дорослими. Ворог наступає там де здається давно уже є мир і на цій ділянці фронту можна зняти сторожу, коли наша пильність присипається і ми думаємо, що наші діти самі готові до оборони.
Найбільш небезпечна, підступна, кривава битва зі спокусами і стихіями, викликами і небезпеками розгортається тоді коли наші діти досягають підліткового віку. Хибно, не знаючи усіх підступів і спокус ворога, ми їм довіряємо, залишаємо дітей без прикриття на передових позиціях.
Найнебезпечнішим є вік від 14 до 19-20 років, час коли дитина починає виходити з під опіки батьків і інтенсивно рости як фізично так і соціально, час коли активізується критичне мислення і зникають авторитети, час коли хочеться спробувати усе і одразу. Саме у цей час закладаються глибинні алгоритми на все життя, вміння виживати у житєйському морі. Ця ключова битва, або робить наших воїнів витривалими і вчить їх виживати у надскладних умовах, або наносить важкі рани від яких можливо не одразу, але згодом людина вмирає, як фізично так і духовно.
Маємо пам’ятати, що БИТВА ЗА ПІДЛІТКА, це спільна справа і відповідальність, що емоцій і ресурсів ( набоїв) шкодувати не треба. Маємо завжди мати запас знань і вмінь, енергії (тримати порох сухим) для підтримки можливих ділянок прориву. Маємо розуміти, що ми не можемо замінити їх передових позицій і наша місія це добре прикриття.
Головне не розслаблятися і бути настільки ж пильними, як і у випадках, коли діти роблять перші кроки.

П.С. Є ще опція, коли батьки і вчителі стають на сторону ворога)) Саме тому розвиваємо запобіжники у вигляді інституцій таких як Пласт і школа.