Блог

Юрій Шадий

Молодь і Конституція

13:55, 28 Червня

blogger image

Якось так співпало, що сьогодні маємо одночасно і День Молоді і День Конституції. Якось так збіглося, що живемо у країні де державі і людям, переважно, наплювати і на молодь і на Конституцію. Якось так сталося, що у процесі вивчення шкільної програми з історії України і спостереженнями за суспільно-політичними процесами навколо мені стало очевидно, що стара радянська бюрократична номенклатура не здатна провести якісну трансформацію суспільства до ефективних показників. І доречі, як з’ясував для себе пізніше, причиною були не брак інтелекту чи інших здібностей у радянських апаратчиків і навіть не світогляд, принаймні там де це не стосувалося національного питання. Причиною була тоталітарна управлінська традиція, яка по замовчуванню будувала безмовну, безініціативну, тупо виконавчу вертикаль. Зрештою, відсутність вмінь та навичок публічного врядування, управління і натепер є ахілесовою п’ятою нашого суспільства, а отже недовірою людини до державних інституцій.

Державна влада, котра працювала і працює за принципом телефонного права апріорі не могла забезпечити виконання права Конституційного. Найгуманніша і найсоціальніша у Європі Конституція України до цих пір залишається лише декларацією про наміри, щось типу Будапештського меморандуму, де найбільшими порушниками є не держави агресори, а Українські інституції від судів до лікарень. Так до чого тут молодь? спитаєте ВИ. А до того, що у своїх юнацьких роздумах 20 річної давнини, шукаючи вихід з патової ситуації, мій розум знайшов лише один непопулярний і важкий варіант. Для органічної трансформації, еволюції державних процесів у систему державного будівництва треба вливати нову кров. І була спочатку хибна ілюзія, що усі хто молоді, автоматом, більш чесні, креативні і прогресивні і тому треба просто побільше молоді. Та згодом виявилося, що не підготовлена молодь, або дуже швидко викидається з системи, як інородне тіло і не важливо чи це школа чи міністерство, або стає дисциплінованим гвинтиком системи, беручи хабарі, продаючи судові рішення, кримінальні справи, оцінки і діагнози. Тому треба було не лише мати молодих людей, а людей підготовлених до роботи у токсичному середовищі, здатних там вижити і стати апостолами для тих хто прийде вслід за ними. Це не проста і кропітка праця, яку мало хто вмів і вміє робити, саме тому провідні демократії світу, підготовці, вишколу і навчанню таких людей приділяють багато часу, зусиль і ресурсів. Вихованням молоді займаються тисячі фондів, громадських організацій, рухів і центрів, які у більшості випадків використовують надзвичайно привабливі умови та методики для роботи з людьми. А все для того, щоб людина, де б вона не була чи служила, у якому відомстві чи службі, послуговувалася перш за все законними інтересами держави, конституції, була нетерпимою до порушення закону чи використання посади у власних цілях будь-кого з членів суспільства, була зацікавленою у максимальній ефективності своєї ділянки праці, а отже ініціативною і творчою у частині раціоналізації процесів.
Інший надзвичайно важливий механізм, який може дати молодим людям досвід державного будівництва, хоч і на громадських засадах, є вибори до органів самоврядування, але без розуміння потреби такої волонтерської праці, молоді люди не лише не йдуть балотуватися депутатами місцевих рад, а й не ходять на вибори.
Маючи досвід роботи над розвитком молодіжних інституцій, як колись так і тепер вважаю що основним гарантом Конституції є не президент, а дієвий та чесний громадянин, чиновник. Твердо знаю, що підготовка такого кадра має відбуватися через його участь у студенстських, учнівських громадських і самоврядних організаціях, через депутатську роботу в органах місцевого самоврядування. За минулі роки було багато зроблено і ми маємо прописану в Законі про освіту громадянську компетентність, а нині на фініші національна стратегія громадянської освіти. Але ми не маємо спільного бачення і плану реалізації, методик і бюджету, кадрів.
Що на часі:

1) Дієва система учнівського та студентського самоврядування з освітніми програмами та реальними самоврядними бюджетами.

2) Інституційне фінансування молодіжних громадських організацій. Хто не в темі то згідно бюджетного кодексу молодіжні громадські організації, на відміну від ветеранських, гроші можуть отримувати лише на заходи. Тобто молодіжки дискриміновані. Через що кількість ветеранських ГО щороку збільшується, а молодіжних зменшується.

3) Дієва система підготовки кадрів для роботи з самоврядними структурами у школах та вузах. Спецкурси в ОІПО та педвузах. Обов’язкова програма для магістерок. (за світовими практиками, а не тому що комусь треба години)

4) Молодіжна квота на списки політичних партій.

5) Фінансування міжнародних самоврядних та молодіжних програм.

П. С. На фото, моя допластова доба, коли був профспілковим лідером) Світлини з освітніх таборів мережі профспілок Студентське братство, котрі були успішно переможені ректорами РДГУ та НУВГП у 2006 році.
Лише так разом, як пхали буксуючу машину по дорозі на Святе, молодь не гаслами, а справами зможе змінити Україну.

Опубліковано Юрієм Шадим Субота, 27 червня 2020 р.