Куди веде дорога, якою йдемо?

Йду лісом між Уїздцями і Здовбицею, молюся. Сьогодні Лазарева субота. Згадуємо, як Ісус Христос воскресив померлого свого друга Лазаря, який уже почав розкладатися у могилі.

Вірю, що ми теж воскреснемо, якщо перед тим помремо, коли Христос знову сюди на Землю прийде. А може Він прийде ще за нашого життя? Не важливо, головне – чи знайде у нас віру?

Я також сподіваюся, що у цьому нашому житті ще до приходу Христа ми будемо відкривати серце до Бога і не втрачатимемо віру, а значить воскресатимемо і матимемо добрі діла благодаттю і дією Святого Духа. Наприклад, перестанемо розбивати свої сім’ї, зраджуючи дружину або чоловіка, а значить і дітей, заборонимо в Україні аборти, щоб не вбивати своїх дітей, припинемо робити з їхніх тіл, косметику, ліки та вакцини і перестанемо їх використовувати. Припинемо “бухати” алкоголь і споювати свій народ, прокурювати свої кошти і здоров’я та життя, дамо відсіч торговцям нелегальними наркотиками , від яких гинуть наші діти так само, як від легальних (тютюн, алкоголь), тільки швидше гинуть, не так розтягнуто у часі.

Пишу тут про найбільші наші сучасні гріхи, через які український народ може загинути, а не воскреснути. Куди веде дорога, якою йдемо? Чи веде вона до Храму?

Та я все ж вірю у наше воскресіння, бо Христос милостивий, а без нього нічого не буде!