Блог

Галина Максимчук

Хочеш миру в хаті, уступи: кілька думок про мир, гармонію і стосунки

10:15, 05 Серпня

blogger image

«От чуствую, що ти сильніша свого мужика. Хочеш миру в хаті, уступи йому!» – незнайомий чоловічий голос змусив розпростати спину й відволіктися від зілля на городі. Хлопець, максимум 25-річний, із триденною щетиною, стояв біля паркану і явно збирався повчити мене жити. «Мужика гнобити не мона. Кажу тобі: права-не права, уступай! Бо як жінка гнобить, чоловік розкритися не може. А він тобі потім не додасть – більїшка красівого не купить, канфетку десь не принесе…» – продовжив хлопець. Я не втрималася і засміялася вголос, чим, здається, образила вуличного філософа.

Казано-переказано, писано-переписано про гармонію в стосунках, «мудрих» жінок, «половинок» і цілих, але слова хлопця сфонтанували в мені купою рефлексій.

Сильніший у парі. От узагалі не сприймаю такого! Стосунки – це не місце мірятися ні доходами, ні посадами, ні знаннями, тим більше – силою. Якщо мені сьогодні погано, а хотіла б, аби коханий чоловік підставив плече – пожалів, сам зварив обід чи забавив дитину й забезпечив трішки спокою-відпочинку. І я, очевидячки, не оціню, коли чоловік скаже щось типу «Дурна, як такого можна не знати/не вміти/не любити?». У моєму розумінні, сильніший той, хто вміє просити вибачення, визнавати помилки, допомагати, розуміти. І роллю сильного у будь-яких стосунках чи пак взаєминах нормально і потрібно час від часу мінятися – так ми ростемо як особистість.

Поступатися. Коли, кому і чим? Розумного егоїзму, так само як і компромісу, ніхто не відміняв. Але якщо я мушу поступитися чоловікові й залишити роботу (ага, а потім чекати від нього покупки «красівого більїшка»), не спілкуватися з друзями чи родиною, відмовитися від нової сукні, бо «як простітутка вдягаєшся» – це точно любов? Навіть не шукайте почуттів у таких ультиматумах, бо їх тут немає. Є абюз, є пристосування, що завгодно, але не любов.

До речі, якось у радіоефірі (програму у форматі питань-відповідей про християнство веде знайомий) дискутувала з професором теології про сімейне насильство. Він розказував про те, що гомосексуалізм і фемінізм – зло, що жінка має бути покірною чоловікові й сповна віддавати сім’ї. Запитала, наскільки: якщо чоловік-насильник б’є, ламаючи ребра, то треба повернутися, щоб нирки повідбивав? Звісно, це перебільшення, але статистика сімейного насилля жахає. Відповідь професора була геніальною: про це в Біблії не пише, значить у житті такого немає, бути не повинно… Не повинно, але є! І якщо «поступатися» і «миритися» закінчитися все може дуже й дуже плачевно.

То чи не краще бігти геть, якщо постійно доводиться поступатися й пристосовуватися?

Розкритися у стосунках. Людина – істота соціальна. Як не крути, кожен потребує спілкування і схвалення. І я згодна, що людина розкривається у стосунках. Не через «Я з тобою в ліжко більше не ляжу, якщо ти обріжеш волосся», а завдяки «Тобі личить зачіска з довгим волоссям», не «Ти зовсім отупів», а «Прочитала цікаву книжку, хочу з тобою її обговорити». Прикладів можна навести тисячі.

Але розкритися завдяки критиці й похвалі – це одне, а ліпити з іншого героя, підбріхуючи й поступаючись своїми поглядами, – інше.

Моя філософія проста: розкритися у стосунках і бути щасливим можна тоді, коли ти не боїшся видаватися смішним, бути слабким, неуспішним, неідеальним, ревнивим чи впертим. Розкритися можна тоді, коли тебе приймають справжнім. Звісно, для цілковитої гармонії потрібно старатися так само приймати і сприймати іншого. А це вже праця й виховання себе самого.