Емоція, яка випалює, – гнів від безсилля. Знайомо?

Людині властиво переживати спектр найрізноманітніших емоцій. Про пригнічені емоції написані наукові трактати. Але іноді всередині зароджується щось таке, яке ні усвідомити, ні назвати не можна.

Однією з таких емоцій, як на мене, є лють від безсилля. Надзвичайно сильна емоція, яка спалює, випалює зі середини.

Коли виникає лють від безсилля? Наприклад, елементарна побутова ситуація: захворіла маленька дитина. Під її монотонне пхикання – бо погано – накриває хвиля люті: коли ж ти заспокоїшся? От ловиш себе на цих думках і стає страшно. Власне сердишся ти ж не на дитину, а на те, що не можеш нічого вдіяти, аби поліпшити ситуацію. Легко сказати, але в такі миті потрібно максимально себе контролювати, бо цей емоційний вибух нічого не змінить, але може додати до загальної втоми/нездужання/хвилювання (вибирайте потрібне) почуття провини…

Спрямовувати негативні емоції на інших – не найкращий варіант. Хоча іноді не відчуваєш, бо не до кінця розумієш, від чого проєктуєш гнів на близьких. От дратуєшся, сердишся, знаходиш проблеми на рівному місці, а все тому, що десь щось не складається…

Я вже кілька місяців «на взводі» через один проєкт – здається, вкладаю всі сили, а бажаного результату немає. І внутрішня гризота, що недопрацювала, не покидає. Компенсую це псуванням настрою близьким… Це і є лють від безсилля. Прикра, всепоглинальна лють. З нею складно  боротися, але, зрозумівши причину дратівливості, уже можна трошки приборкати цю емоцію.

Позитивних вам думок і гарних емоцій!