Дякую Богові за Тараса Давидюка

Поліг за волю України у козацьктх степах.

Завжди відгукувався на кожне прохання – щирий і небайдужий.

Переповнений гарними почуттями до людей, любов”ю до них і любов”ю до України. Всі наші втрати важкі, але для мене це перша втрата близького друга. Згадував його вранці у молитаі, як живого, коли він відійшов вже до Бога, щоб бути живим. За це тепер молюся, аби з Господом спочивав. Сьогодні в українсьеій громаді ПЦУ у Вроцлаві всі молилися за твою безсмертну душу на Літургії, служили панахиду. Їду до тебе на твоє весілля, щоб попровадити у засвіти. Хай тебе там Христос втішить!

Зв’язковий і виховник у пластовому курені число 33 імені Уласа Самчука. Це треба було бачити, як діти линули до нього, особливо молодші юнаки – у лісі на таборі, у місті в домівці чи у мандрівці. Де Тарас там і ватага хлопців.

Хороший історик і журналіст. Пам’ятаю, як у Любліні, коли пластуни вшановували полеглих за Україну на теренах Польщі воїнів УНР, гуляв з Тарасом і говорив про минуле та майбутнєє України і світу. Вражений був його прекрасним знанням світової історії, зворушений його тривогою за майбутнє країни. Друг Тарас на той час вже був 5 років у лавах війска, захищаючи мене і моїх дітей, народ і країну з 2014 року.

Ніколи не відмовляв у публікації моїх статтей на його порталі “Горинь – інфо”. Швидко й оперативно ставив у той же день . Дякую тобі, друже, за суголосність думок.

Ми ще в гостях, а ти пішов додому, до Господа! Пробач, може щось було не так!

Знаю, що все те, що ти тут робив дасть хороший плід.

Тільки паростки треба плекати і захищати.

Дай всім нам Боже сили.

Обов’язково подивіться це інтера’ю з Тарасом https://youtu.be/w34wLiewRr0?si=TNQFpDvJPe56hwfJ