Блог
Вчора (28.01.2024 – ред.) Арахамія сказав, що треба розсекретити втрати. І це чи не єдина його заява, яка знайшли відгук у серці.
Знаю скільки хлопців загинуло у Здовбицькій громаді, скільки у Здолбунівській і Рівненській, бо мешкаю чи працюю у цих трьох громадах і світлини з іменами та історіями цих мужніх людей є у відкритому просторі. Їх щирі очі дивляться на нас на Майданах Рівного і Здолбунова чи у холі Здовбицької сільської ради. Знаючи кількість населення не складно порахувати середні втрати на тисячу населення у цих громадах, а отже змоделювати картину по області і Україні, звісно з певною похибкою. Додам лише, що село тут значно випереджає міста по втратах. Цей розрахунок підтвердить слова Арахамії, що втрати менші за 100 тисяч. Але окрім втрат Героїв, я щоразу стараюся вирахувати й кількість діток які залишаться без тата чи мами, мені їх шкода найбільше. Працюючи багато років у школі і спостерігаючи за дітьми з неповних сімей, знаю який невидимий біль вони відчувають, і як це впливає на їх емоційний стан і майбутнє життя.
Щоразу думаючи і переживаючи майбутню долю цих дітей дуже хочеться щоб усі у державі хто приймає рішення, кожен дрібний і великий клерк, прокурор чи суддя, чиновник чи генерал розуміли якою дорогою ціною дається кожен день нашого життя, щоб ці цифри і імена були тиском і тягарем на тих хто чинить лукаво, щоб їх гріх посилювався знанням втрат і щоб вони не могли виправдати свої дії перед своєю совістю. Можливо ці публічні цифри будуть їх тверезити і приводити до розуміння, що часу мало, людей мало. Має прийти розуміння що усі дії органів влади у державі мають бути направлені на зменшення втрат людей і не лише на фронті, а й на дорогах, у кріслах стоматологів на виробництвах і полігонах від тютюну чи алкоголю. Люди які не здатні організувати швидкі адаптивні практики по створенню умов які зберігають людські життя мають бути негайно замінені і це має стосуватися, як командирів на фронті так і чиновників відповідальних за ремонт та розмітку на дорозі чи якісне медичне забезпечення у лікарні.
Ми мусимо змінитися, якщо не заради себе то заради тих прекрасних дітисьок, які для нас віддали своїх найдорожчих батьків.
Інші статті автора:
